остаточок
ОСТА́ТОЧОК, чка, ч., заст. Зменш. до оста́ток.
Був швець, що цілий вік горілки в рот не брав, — Кравець, що, краявши, остаточків не крав (Боров., Тв., 1957, 131).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- остаточок — оста́точок іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
- остаточок — -чка, ч., заст. Зменш. до остаток. Великий тлумачний словник сучасної мови
- остаточок — ОСТА́ТОЧОК, чка, ч., заст. Зменш. до оста́ток. Був швець, що цілий вік горілки в рот не брав, – Кравець, що, краявши, остаточків не крав (Л. Боровиковський). Словник української мови у 20 томах