1. Словник української мови в 11 томах

остовпіло

ОСТОВПІ́ЛО. Присл. до остовпі́лий 2.

Еріх Лешнер стояв остовпіло. Невже йому можуть дати землю? Невже цей офіцер казав правду? (Собко, Запорука.., 1952, 42);

— Сідай, сідай, синашу! — масно заговорив Жежеря, коли він остовпіло кліпав очима біля дверей — від збентеження, від яскравого світла (Речм., Весн. грози, 1961, 139).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. остовпіло — остовпі́ло прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. остовпіло — Присл. до остовпілий 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. остовпіло — ОСТОВПІ́ЛО. Присл. до остовпі́лий 2. Еріх Лешнер стояв остовпіло. Невже йому можуть дати землю? Невже цей офіцер казав правду? (В. Собко); – Сідай, сідай, синашу! – масно заговорив Жежеря, коли він остовпіло кліпав очима біля дверей – від збентеження, від яскравого світла (В. Речмедін). Словник української мови у 20 томах