1. Словник української мови в 11 томах

остовпіння

ОСТОВПІ́ННЯ, я, с. Стан за знач. остовпі́ти.

Якусь мить він стояв у німому остовпінні, вхопившись рукою за щоку (Кол., Терен.., 1959, 23);

Після перших секунд остовпіння Микоша аж тепер зрозумів, що сталося (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 284).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. остовпіння — остовпі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. остовпіння — -я, с. Стан за знач. остовпіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. остовпіння — Правець Словник чужослів Павло Штепа
  4. остовпіння — ОСТОВПІ́ННЯ, я, с. Стан за знач. остовпі́ти. Якусь мить він стояв у німому остовпінні, вхопившись рукою за щоку (П. Колесник); Після перших секунд остовпіння Микоша аж тепер зрозумів, що сталося (О. Полторацький). Словник української мови у 20 томах
  5. остовпіння — КАТАЛЕ́ПСІЯ (стан нерухомості припсихічному захворюванні, від сильного душевного потрясіння тощо), ОСТОВПІ́ННЯ, ПРАВЕ́ЦЬ розм. До заціпеніння й каталепсії можна довести домашню курку й кішку, а також собаку, кролика, індика (Є. Словник синонімів української мови