1. Словник української мови в 11 томах

острішок

ОСТРІ́ШОК, шка, ч.

1. Нижній край солом’яної або очеретяної покрівлі, що нависав над стіною; стріха.

Дівка повела повагом очима від сохи до сохи, від землі до острішка, по хаті й тяжко зітхнула (Л. Янов., І, 1959, 135);

Дід Дунай, баба Ганна і Максим підходять до чепурної, гарно вшитої, з гребенем і острішками хати (Стельмах, Хліб.., 1959, 241);

На горищі загупав ногами батько. Мабуть, лагодить острішок, що його пошарпав вітер (Чорн., Визвол. земля, 1950, 8).

2. заст. Солом’яний дашок на загаті, над тином і т. ін.

Пішов циган красти садовину: переліз через острішок та й хильцем-хильцем підобрався під грушу (Україна.., І, 1960, 280);

Громада обгородила город і двір.., поставила кругом загороди загату з острішками (Н.-Лев., III, 1956, 97);

Стоїть [Наталка] в тіні високого тину з острішком і вперто жде (Цюпа, Грози.., 1961, 243).

3. перен. Навислі краї (густих брів, вусів, волосся).

Змішаний гомін глушив слова Підпари. Видко лиш було, як він.. махав рукою та зводив острішки брів (Коцюб., II, 1955, 99);

На майдані косяками ходили.. заробітчани. В латаних свитках, худющі, погорблені, з острішками давно нестрижених чубів, що виглядали їм з-під брилів та пом’ятих шапок… (Гончар, Таврія, 1952, 41).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. острішок — острі́шок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. острішок — Стріха, острішшя, (над тином) <�солом'яний> дашок; мн. ОСТРІШКИ (брів) віхтики, щетина. Словник синонімів Караванського
  3. острішок — -шка, ч. 1》 Нижній край солом'яної або очеретяної покрівлі, що нависає над стіною; стріха. 2》 заст. Солом'яний дашок на загаті, над тином і т. ін. 3》 перен. Навислі краї (густих брів, вусів, волосся). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. острішок — ОСТРІ́ШОК, шка, ч. 1. Нижній край солом'яної або очеретяної покрівлі, що нависає над стіною; стріха. Дівка повела повагом очима від сохи до сохи, від землі до острішка, по хаті й тяжко зітхнула (Л. Словник української мови у 20 томах
  5. острішок — ОСТРІ́ШОК (навислі краї густих брів, вусів, волосся), ОСТРІ́ШКИ мн., ОСТРІ́ШШЯ, СТРІ́ХА. Дві западини очей були темні, як ніч! На них звисали острішки брів (П. Словник синонімів української мови
  6. острішок — Острі́шок, -шка, на -шку; -рі́шки, -шків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. острішок — Напіввальма, трикутний за формою схил даху. Архітектура і монументальне мистецтво
  8. острішок — Острішок, -шка м. 1) Нижній край соломенной крыши на постройкѣ. 2) Родъ крыши положенной поверхъ плетня. Чуб. V. 593. Усі кури на сідалі, півень на острішку. н. п. Словник української мови Грінченка