осуватися
ОСУВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОСУ́НУТИСЯ, нуся, нешся, док.
1. Сповзаючи по поверхні чого-небудь, поволі опускатися вниз.
Дем’ян осувається грудьми вниз (Смолич, Мир.., 1958, 155);
Під переднім правим колесом осунулась земля, автобус потягло боком униз (Трубл., Мандр., 1938, 47);
// Осипа́тися, обвалюватися, руйнуючись (про земляні споруди, круті схили і т. ін.); обсуватися.
Широкий рів без піддержки сам собою засипався-осувався, вода висихала, і от тепер, де колись човни плавали, там лопушина розпустила свої широкі листи (Мирний, IV, 1955, 16);
Поганенький тинок між двома городами зовсім осунувся (Н.-Лев., II, 1956, 372);
// Ставати нижчим; осідати.
Коли приходять усі ті тисячі фактів до голови.., темніють і осуваються гори, мрякою застеляється небо (Хотк., II, 1966, 386);
Тут, серед могил, що осунулися й заросли травою, .. вона сіла.. і здалеку поглядала на циганський табір (Ткач, Арена, 1960, 21);
// Обвисати, обтягуватися донизу (про одяг).
Ватяні штани на Хомі осувалися: в кишенях було повно гранат.. — Не спадуть? — генерал оглянув бійця з голови до ніг (Гончар, III, 1959, 251);
// на кого — що. Насуватися, звалюватися на кого-, що-небудь.
Марія відчула страшні вибухи, що гриміли там, на поверхні. Немов гори осувалися на неї з усіма будівлями й деревами (Кучер, Чорноморці, 1956, 114).
2. тільки док., перен. Стати худим, виснаженим, занедбаним.
Старий Ковалевський дуже зажурений.. і ще гірше якось постарів і осунувся (Л. Укр., II, 1956, 29);
В саме серце вразила Теодосія Іванкова страта. За ці півдня Теодосій осунувся, пожовтів (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 358);
// Втратити пружність, обвиснути (про обличчя, плечі і т. ін.).
Колись широкі плечі тепер якось повисли й осунулись (Морд., І, 1958, 207);
В очах Михайлини застиг переляк. Її обличчя за одну ніч осунулось, плечі згорбились (3бан., Між..людьми, 1955, 165).
3. перен. Зменшуватися в своєму вияві; ставати гіршим, спадати.
А тут — лихо! почала вже й краса [Явдошина] осуватись, спадати… (Мирний, II, 1954, 134).
Значення в інших словниках
- осуватися — осува́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- осуватися — Сповзати; (- пісок) обсуватися, (- горб) осідати, (- одяг) обвисати, (- красу) марніти, пропадати; (на кого) наповзати, насуватися. Словник синонімів Караванського
- осуватися — -аюся, -аєшся, недок., осунутися, -нуся, -нешся, док. 1》 Сповзаючи по поверхні чого-небудь, поволі опускатися вниз. || Осипатися, обвалюватися, руйнуючись (про земляні споруди, круті схили і т. ін.); обсуватися. || Ставати нижчим; осідати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- осуватися — ОСУВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОСУ́НУТИСЯ, нуся, нешся, док. 1. Сповзаючи по поверхні чого-небудь, поволі опускатися вниз. Дем'ян осувається грудьми вниз (Ю. Смолич); Під переднім правим колесом осунулась земля, автобус потягло боком униз (М. Словник української мови у 20 томах
- осуватися — ЗМАРНІ́ТИ (схуднути, виснажитися від горя, туги, хвороби і т. ін.), ПОМАРНІ́ТИ, ОСУ́НУТИСЯ, ПОДА́ТИСЯ, ЗІВ'Я́НУТИ, ЗІВ'Я́ТИ, ПОВ'Я́НУТИ, ЗБЛЯ́КНУТИ, ПОБЛЯ́КНУТИ, ПРИВ'Я́НУТИ, ЗЛИНЯ́ТИ, ПОЛИНЯ́ТИ, ПОЧОРНІ́ТИ, СПОГАНІ́ТИ розм., ЗАСНИ́ДІТИ діал. — Недок. Словник синонімів української мови