1. Словник української мови в 11 томах

осявати

ОСЯВА́ТИ, а́є і ОСЯ́ЮВАТИ, ює, недок., ОСЯ́ЯТИ і рідко ОСЯ́ТИ, я́є, док., перех.

1. Заливати, заповнювати сяйвом, світлом; освітлювати.

Хмари розійшлися, і з-за них визирнув місяць, осяваючи все навкруги (Гр., II, 1963, 296);

Матові електричні лампи м’яко осявали затишну кімнату (Загреб., Європа 45, 1959, 360);

В казані щось заблищало й осяяло всю печеру (Н.-Лев., III, 1956, 293);

Воно [сонце] осяло і зогріло землю І щедро всім дало свого проміння (Сам., І, 1958, 119);

*Образно. Старі замовкли, але надія на панську ласку ледве примітним промінням осявала їм серця (Коцюб., І, 1955, 93);

// перен. Робити жвавим, сяючим (обличчя і т. ін.).

Обличчя його осявала посмішка (Сенч., Опов., 1959, 54).

2. перен. Бути джерелом розуміння, усвідомлення чого-небудь, робити що-небудь ясним, близьким, зрозумілим.

Дружба народів нам путь осяває, В праці зріднились і села, й міста, Леніна прапор над нами палає, Воля одна в нас, одна в нас мета (Рильський, III, 1961, 305).

3. перен. Несподівано з’являтися, приходити (про думку, догадку).

Всіх разом осяла одна думка (Коцюб., І, 1955, 258);

// Облагороджувати, одухотворяти.

Не осяває царське чоло [Миколи II] жодна висока думка (Довж., І, 1958, 34).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. осявати — осява́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. осявати — (стало) сяяти; (світлом) освітлювати; (обличчя) опромінювати, одухотворяти, ок. променити; (шлях) світити, вказувати, помагати долати; (- думку) стукати в голову, блискати, сов. осіняти. Словник синонімів Караванського
  3. осявати — -ає і осяювати, -ює, недок., осяяти, -яє, док., перех. 1》 Заливати, заповнювати сяйвом, світлом; освітлювати. || перен. Робити жвавим, сяючим (обличчя і т. ін.). 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. осявати — ОСЯВА́ТИ, а́є і ОСЯ́ЮВАТИ, ює, недок., ОСЯ́ЯТИ і рідко ОСЯ́ТИ, я́є, док. 1. кого, що. Заливати, заповнювати сяйвом, світлом; освітлювати. Хмари розійшлися, і з-за них визирнув місяць, осяваючи все навкруги (Б. Словник української мови у 20 томах
  5. осявати — ОСІНИ́ТИ (про здогад, ідею і т. ін. — раптово з'явитися, виникнути), ОСЯ́ЯТИ (ОСЯ́ТИ), СЯЙНУ́ТИ, БЛИ́СНУТИ, ОЗОРИ́ТИ поет. рідше. — Недок.: осіня́ти, ося́ювати, осява́ти, озо́рювати. — А де ти живеш, Катю?... Словник синонімів української мови
  6. осявати — Осява́ти, -ва́ю, -ва́єш, -ва́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)