осідатися

ОСІДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОСІ́СТИСЯ, ося́дуся, ося́дешся, док., розм.

1. рідко. Сідати по всій поверхні чого-небудь; всідатися.

Сунули до неї [хати] всі страховища, вкрили стару похилену оселю, осілись на воротях, на старих полатаних вікнах (Вас., І, 1959, 300).

2. Обирати собі постійне місце проживання; поселятися, осідати.

Вертаючись додому,.. осідались [шляхтичі] на батьківських грунтах (Мирний, І, 1949, 207);

— А я б радий.. осістись: мені вже трохи обридло бурлацьке та циганське життя та блуканина (Н.-Лев., III, 1956, 224);

Рід затятий і непосидючий, козакували й землю робили, на Пслі осілися (Ю. Янов., II, 1958, 186);

// Влаштовуватися, розміщуватися де-небудь.

Я.. кинув Вінницю і осівсь на якийсь час в Лопатинцях (Коцюб., III, 1956, 116);

Писатиму з дороги картки, а листа вже тільки осівшись на місці напишу (Л. Укр., V, 1956, 358).

3. перен., рідко. Переставати виявляти свою енергію, діяльність і т. ін.; вгамовуватися.

[Сестра Мархва:] А матушка зовсім навпаки дума; молода, каже, як молода: ще не осілася, не перегоріла, часто її гріх путає (Мирний, V, 1955, 66);

— Старий, ти б таки осівся, — звернулася Ганна Федорівна до чоловіка.. — Мовчиш, мовчиш, а коли вже заговориш, то й хата тобі мала (Добр., Тече річка.., 1961, 58);

// Набувати стану душевної рівноваги, заспокоюватися, втрачаючи інтерес до чого-небудь.

Хлопці було кинулись за нею. — Не руште! Не займайте її! — крикнула на їх Христя, і вони осілися (Мирний, IV, 1955, 166).

4. перен., рідко. Поступово наставати; спускатися (про вечір, присмерк).

Глибока ніч, як смертна таємниця, Осілася над містом чорним димом (Пол., Вибр., 1968, 135).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

осідатися

Значення в інших словниках