1. Словник української мови в 11 томах

осікати

ОСІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОСІКТИ́, осічу́, осіче́ш, док., перех.

1. розм., рідко. Те саме, що обсіка́ти 1.

2. Різко зупиняти, переривати чиї-небудь дії, намір, розмову і т. ін.; обривати, присаджувати.

— Прохаю не втручатися більше в мої справи, — осікла вона мене, окидаючи спогорда всю постать мою сіро-зеленими очима (Л. Янов., І, 1959, 442);

Матері не подобалось, що вони розмовляють якимись натяками та загадками, і, осікши дочку поглядом, вона звернулась до сина: — Ти ж, сину, хоч пиши частіше (Гончар, Тронка, 1963, 68).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. осікати — осіка́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. осікати — -аю, -аєш, недок., осікти, осічу, осічеш, док., перех. 1》 розм., рідко. Те саме, що обсікати. 2》 Різко зупиняти, переривати чиї-небудь дії, намір, розмову і т. ін.; обривати, присаджувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. осікати — ОСІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОСІКТИ́, осічу́, осіче́ш, док. 1. що, розм., рідко. Те саме, що обсіка́ти 1. 2. кого. Різко зупиняти, переривати чиї-небудь дії, намір, розмову і т. ін.; обривати, присаджувати. Словник української мови у 20 томах
  4. осікати — ОСА́ДЖУВАТИ (змушувати кого-небудь замовкнути, утриматися від якихось дій, вчинків, роблячи зауваження, докоряючи), ОСМИ́КУВАТИ (ОБСМИ́КУВАТИ), ОСІКА́ТИ, ПРИСА́ДЖУВАТИ, ОСАДЖА́ТИ рідше; ОБРИВА́ТИ розм., ОБРІЗА́ТИ розм., ОБРІ́ЗУВАТИ розм. (перев. Словник синонімів української мови