отаманування
ОТАМАНУВА́ННЯ, я, с. Дія і стан за знач. отаманува́ти.
— На плечі мені, — провадив далі єпископ, — упало ще й отаманування в полку… (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 249);
Він.. з усім гонором дідича боровся за право будь-якого отаманування (Стельмах, II, 1962, 357).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- отаманування — отаманува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- отаманування — -я, с. Дія і стан за знач. отаманувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- отаманування — ОТАМАНУВА́ННЯ, я, с. Дія і стан за знач. отаманува́ти. – На плечі мені, – провадив далі єпископ, – упало ще й отаманування в полку... (О. Ільченко); Він .. з усім гонором дідича боровся за право будь-якого отаманування (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
- отаманування — Отаманува́ння, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)