отаманування
ОТАМАНУВА́ННЯ, я, с.
Дія і стан за знач. отаманува́ти.
– На плечі мені, – провадив далі єпископ, – упало ще й отаманування в полку... (О. Ільченко);
Він .. з усім гонором дідича боровся за право будь-якого отаманування (М. Стельмах).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- отаманування — отаманува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- отаманування — -я, с. Дія і стан за знач. отаманувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- отаманування — Отаманува́ння, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- отаманування — ОТАМАНУВА́ННЯ, я, с. Дія і стан за знач. отаманува́ти. — На плечі мені, — провадив далі єпископ, — упало ще й отаманування в полку… (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 249); Він.. з усім гонором дідича боровся за право будь-якого отаманування (Стельмах, II, 1962, 357). Словник української мови в 11 томах