1. Словник української мови в 11 томах

отряха

ОТРЯ́ХА, и, ч. і ж., діал. Бешкетник, розбишака; зірвиголова.

Під час навчання в школі зразу розчинилося вікно, і з його прожогом вискочив, як опарений, відомий усьому селу отряха Грицько Прокуда (Вас., І, 1959, 117);

— А он бачиш отряху? — вказав Андріяка Яреськові на річку. Донько вже дивився на той бік. Дівчина на крижині!..Мовби змагаючись з парубчаками в сміливості та відвазі, забралася з жердиною на крижану плаху (Гончар, II, 1959, 201);

Обновку помічали люди, дивувались, казали, що вона дуже личить навіть такому отрясі, як я (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 157).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. отряха — див. хоробрий Словник синонімів Вусика
  2. отряха — -и, ч. і ж., діал. Бешкетник, розбишака; одчайдух. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. отряха — ОТРЯ́ХА, и, ч. і ж., діал. Розбишака, зірвиголова. Під час навчання в школі зразу розчинилося вікно, і з його прожогом вискочив, як опарений, відомий усьому селу отряха Грицько Прокуда (С. Васильченко); – А он бачиш отряху?... Словник української мови у 20 томах