отуманення
ОТУМА́НЕННЯ, я, с., розм. Дія і стан за знач. отума́нити і отума́нитися.
Несказанно гірке почуття отуманення запанувало нею і скривило болісно її уста (Коб., II, 1956, 36).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- отуманення — отума́нення іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
- отуманення — -я, с., розм. Дія і стан за знач. отуманити і отуманитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- отуманення — ОТУМА́НЕННЯ, я, с., розм. Дія за знач. отума́нити і стан за знач. отума́нитися. Несказанно гірке почуття отуманення запанувало нею і скривило болісно її уста (О. Кобилянська). Словник української мови у 20 томах