1. Словник української мови в 11 томах

офіра

ОФІ́РА, и, ж., рідко. Те саме, що же́ртва.

[Дон Жуан:] Ні, ніколи я не візьму її [обручки]. Носіть її або мадонні дайте на офіру, як хочете (Л. Укр., III, 1952, 373);

За нею з виглядом невинної офіри сунулась Маріцца, а позаду і Йон (Коцюб., І, 1955, 276);

На страту йди спокійно, сміло, впади офірою оман (Сос., І, 1957, 420);

М’ясницькому учневі, сину банкрота, Офірі судських передряг.. Не личить гордливих надгробків пишнота (Бажан, Роки, 1957, 199);

Нехай в душі горить жар віри, міць до офіри, до боротьби… (У. Кравч., Вибр., 1958, 164).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. офіра — Офі́ра: — жертва [44-2] Словник з творів Івана Франка
  2. офіра — офі́ра іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  3. офіра — див. ЖЕРТВА. Словник синонімів Караванського
  4. офіра — -и, ж., рідко. Те саме, що жертва. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. офіра — И, ж., рідко. Те саме, що жертва. ...порив нас відроджує і кличе перелітати смертне узграниччя, аби в пекельний вечора опал крилом сягнути — в лоно самоспалень до молодих і радісних офір. (ЧТ:85). Словник поетичної мови Василя Стуса
  6. офіра — ОФІ́РА, и, ж. Те саме, що же́ртва. [Дон Жуан:] Ні, ніколи я не візьму її [обручки]. Носіть її або мадонні дайте на офіру, як хочете (Леся Українка); За нею з виглядом невинної офіри сунулась Маріцца, а позаду і Йон (М. Словник української мови у 20 томах
  7. офіра — ЖЕ́РТВА (про релігійний обряд — предмет або жива істота, що приноситься як дар богам), ОФІ́РА рідше. (Гелен:) Жриця мусить вміти в потребі всяку жертву заколоти рукою власною (Леся Українка); Кращих ягнят із хліва я на офіру віддам (М. Зеров). Словник синонімів української мови
  8. офіра — Офі́ра, -ри, -рі; офі́ри, офі́р Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. офіра — Офіра, -ри ж. = охвіра. Чуб. І. 168. Словник української мови Грінченка