очеретинка
ОЧЕРЕТИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до очерети́на.
Тонку очеретинку Рибалонька зломив І з неї він сопілку Ножем собі зробив (Пісні та романси.., II, 1956, 202);
Справжньою втіхою було дивитись, як ловив Михайло Іванович рибу.. Закинути [вудку] з математичною точністю під якусь далеку очеретинку.. — це було для нього звичайне діло (Рильський, Веч. розмови, 1964, 55);
Лідія Андріївна і Наташа здавалися очеретинками в своїх чорних пальтах з довгими креповими вуалями (Тулуб, В степу… 1964, 189).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- очеретинка — очерети́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- очеретинка — [очеиреитинка] -нкие, д. і м. -н'ц'і, р. мн. -нок Орфоепічний словник української мови
- очеретинка — -и, ж. Зменш.-пестл. до очеретина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- очеретинка — ОЧЕРЕТИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до очерети́на. Справжньою втіхою було дивитись, як ловив Михайло Іванович рибу .. Закинути [вудку] з математичною точністю під якусь далеку очеретинку .. – це було для нього звичайне діло (М. Словник української мови у 20 томах
- очеретинка — Очеретинка, -ки ж. 1) ум. отъ очеретина. 2) Трубка изъ камыша. Словник української мови Грінченка