падати

ПА́ДАТИ, аю, аєш, недок.

1. Переміщатися, валитися, спрямовуватися і т. ін. зверху вниз під дією власної ваги.

Слуха [Маланка], як стиха лущиться зерно з перестиглого колоса, м’яко пада на землю (Коцюб., II, 1955, 62);

Листя падає огненними метеликами, і чути звук кожної шпильки з сосни (Ю. Янов., II, 1958, 124);

— У нас оце якраз яблука падають… Вийдеш на світанку, а вони — бух, бух (Тют., Вир, 1964, 349);

// Випадати (про сніг, дощ і т. ін.).

Пада сніг, степи вкриває; Хуга б’є в моє вікно (Граб., І, 1959, 131);

А потім сонце відсунуло тіні ночі, дощ перестав падати (Рибак, Що сталося.., 1947, 66);

На вулиці нікого не було, бо падала мжичка (Мур., Бук. повість, 1959, 18);

// Текти, спадати зверху вниз (про води потоку, річки і т. ін.).

Вода ллється на колеса зверху, обливає їх білою піною і падає довгими пасмами в глибоку долину (Н.-Лев., II, 1956, 28);

Цей ручай гомінкий — в долині внизу ставав справжньою річкою, що бігла по камінцях, падала водоспадами і ніколи не вгавала (Ю. Янов., II, 1958, 102);

// Виділятися з атмосфери; осідати (про туман, росу і т. ін.).

— Коли вже на цвіт падає погожа роса, я до схід сонця буджу бджолу на роботу (Стельмах, II, 1962, 79);

*У порівн. — Я до тебе літатиму З хмари на розмову. На розмову тихо-сумну, На раду з тобою; Опівночі падатиму Рясною росою (Шевч., І, 1963, 238);

// Заходити, сідати (про сонце).

Вечір тихий; сонечко за гору пада, блищить вода (Вовчок, І, 1955, 181);

Там десь уже низько падало сонце (Коп., Сусіди, 1955, 13).

◊ Па́дати з не́ба — несподівано з’являтися, раптово відбуватися.

Революція ніколи не падає з неба цілком готовою (Ленін, 27, 1972, 118);

Се́рце па́дає чиє — хто-небудь відчуває хвилювання від захоплення, переляку, тривоги і т. ін.

Я прислухавсь. Найменший шелест або стук — і моє серце падає і завмирає (Коцюб., І, 1955, 414).

2. Валитися на землю, втрачаючи рівновагу, опору в основі, в ногах.

Статуя хитається і враз із п’єдесталом падає додолу (Л. Укр., II, 1951, 324);

З хмар починали бити блискавки, — вціляли то в одно, то в друге дерево, що з великим гуком, ніби прощаючись із життям, падали, валились на землю (Скл., Святослав, 1959, 14);

Він хапається руками за сосну, але втриматися не може і падає обличчям у сніг (Тют., Вир, 1964, 198);

// Швидко опускатися, сідаючи, лягаючи і т. ін.

Анна падає в знесиллі на широкий ослін в альтанці (Л. Укр., III, 1952, 357);

Доря не хтів вставати. Витріщав очі, налякані світлом, і падав знов на подушку (Коцюб., II, 1955, 373);

Управитель поспішає до коня, стромляє ногу в стремено і некрасиво, по-бабськи, падає на сідло (Стельмах, І, 1962, 90);

Восени прилітають невідомі птиці, З дивним криком падають на ріку (Рильський, II, 1960, 159);

// Валитися, руйнуючись.

Стіна тріснула, розійшлася, балки підгнивали-падали, димарі наполовину стриміли (Мирний, IV, 1955, 16);

Стеля падала, і по стінах текло… (Гончар, III, 1959, 204).

Па́дати в обі́йми кому — кидатися комусь на груди, щоб обійнятися.

Кидається [Річард] до дверей, стрівається з Джонатаном, вони падають один одному в обійми (Л. Укр., III, 1952, 103);

Розмахнув [Віталик] руки, і вона просто в обійми падає йому (Гончар, Тронка, 1963, 160).

◊ [Ма́ло не] па́дати зі смі́ху (від ре́готу) — сміятися до нестями, до знемоги, реготати, згинаючись до землі.

Вона якраз відхилялася, а він потрапляв у драбину, що аж відголос ішов, а всі падали зі сміху (Кобр., Вибр., 1954, 116);

Легко одводячи рукою настовбурченого багнета вбік, я кричу йому в обличчя: — Ти чув? У Німеччині — ре-во-лю-ція!.. — і сам мало не падаю від реготу (Кол., На фронті.., 1959, 134);

Па́дати в но́ги (до ніг) кому; Па́дати на колі́на (навко́лішки, ниць) перед ким і без додатка: а) дуже просити про щось, стаючи на коліна, низько вклоняючись і т. ін.

Починаючи з середини тижня, ходили по вулицях молоді з розпущеними косами і падали в ноги, прохаючи на весілля (Коцюб., II, 1955, 30);

б) виявляти до кого-небудь сильне почуття вдячності, почувати трепет перед кимось і т. ін.

— Та ти мені в ноги падай за те, що я твого вишкребка весь вік годую (Тют., Вир, 1964, 255);

в) принижуючись, просити пощади, помилування.

— Курило не з тих, що падають на коліна. Степан Курило — герой! (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 175);

Вдихну у груди пломінь блискавиць — Щоб перед ворогом не падать ниць (Павл., Бистрина, 1959, 231);

Па́дати з ніг:

а) те саме, що Вали́тися з ніг ( див. вали́тися).

Зморишся весь, аж повіки злипаються, Трохи не падаєш з ніг (Граб., І, 1959, 491);

б) дуже старатися, інтенсивно працюючи, вкладаючи багато сил.

Вона з ніг падала, щоб причепурити, наскільки можна, ще не добудовану хату (Добр., Очак. розмир, 1965, 285);

[Так і] па́дати коло кого-чого, рідше за ким-чим: а) доглядати кого-, що-небудь, турбуватися про когось, щось.

А коло дитини Так і пада [Наймичка], ніби мати (Шевч., І, 1963, 313);

Давно вже він не робив нічого: не здолав. Падала коло всього сама Маруся (Вовчок, І, 1955, 257);

— Пас, пас ціле боже літо, падав за скотиною (Кос., Новели, 1962, 71);

б) упадати за ким-небудь, запобігати ласки в когось.

А вже Парасці — скажи вона слово — він і в огонь піде! так і пада коло неї, здалека побачить — шапку здіймає, здоровкається (Мирний, IV, 1955, 36);

Ластівкою падала коло мене дівчина… (Коцюб., І, 1955, 140).

3. Схилятися вниз, опускатися.

Похнюплена голова його зів’яло падає на груди (Гончар, Тронка, 1963, 133);

Руки падають, і він мовчить, безсилий (Рильський, II, 1960, 61);

[Шабанов:] Шлагбаум падає… Дивлюсь — вагонами вже наших родичів антихристи везуть на захід, з дітьми й старими!.. (Довж., І, 1958, 108);

// Звисати, спадати (перев. про волосся).

Сидить дитина — бліде-бліде личко і чорно-русе волосся аж поза сухенькі плечечки [плечики] пада (Вовчок, І, 1955, 386);

На голову Франка накинула хустку, що з-під неї падали дві довгі коси, перев’язані червоними стрічками (Чорн., Визвол. земля, 1959, 27);

З-під шапки чорний чуб падає на веселі очі (Стельмах, І, 1962, 359);

// перен. Опускатися круто, уступами.

Від клуні стежка круто падає в яр з холодною джерельною водою (Тют., Вир, 1964, 6);

// перен. Знижуватися (про течію, рівень води у водоймищах).

Дніпро падає на протязі між гирлом Прип’яті і Кременчуком майже на 30 м (Геол. Укр., 1959, 369).

4. перен. Доходити, долітати, доноситися, ставати чутним (про голос, звуки, пісні і т. ін.).

З туману, як з хмари, плив голос і падав між люди (Коцюб., II, 1955, 72);

Пісня вже падала біля мене — про удівоньку, що пшениченьку сіє (Коп., Навколо полум’я, 1961, 3).

◊ Па́дати в ду́шу (се́рце) — справляючи глибоке враження, надовго запам’ятовуватися.

Слова його лились, текли І в серце падали (Шевч., II, 1953, 102);

— Вчіться, любіть свою школу, своє село, свою Батьківщину, — падали слова старої вчительки в дитячі душі (Зар., Світло, 1961, 30).

5. Розповсюджуючись десь, по якій-небудь поверхні, покривати її собою (про світло, тінь і т. ін.).

Світлий промінь пада В садову гущінь (Граб., І, 1959, 192);

З відчинених дверей на подвір’я падало світло (Мур., Бук. повість, 1959, 19);

На стіни падала ряба тінь від кущів бузку (Панч, Ерік.., 1950, 121);

Чудесне буває море влітку, коли сонце падає безконечною дорогою на хвилі (Ю. Янов., V, 1959, 122);

// Звертатися в чий-небудь бік, спрямовуватися на щось (про погляд, очі і т. ін.).

Погляд її падає на Гелену, немов пронизує її і немов бачить крізь неї (Л. Укр., II, 1951, 248);

Його очі все падали на те місце, де колись-то бачив чорну даму, але її не було там (Фр., VII, 1951, 257);

// перен. Встановлюватися, наставати (про ніч, вечір і т. ін.).

Коли падала ніч і все сліпила, тінями блукали [повстанці] по лісу, по березі річки, по вгородах, жадно шукаючи зустрічей… (Головко, І, 1957, 76);

У трави тихо вечір падав (Воскр., Поезії, 1951, 297);

// на кого, перен. Поширюватися на кого-небудь; стосуватися когось.

— Не забувся, але, поміркуй, хто підказав мені, коли побачив сірники? Значить, вина падає на тебе, а я наче й збоку собі стою… (Стельмах, І, 1962, 544).

6. Ставати меншим, знижуватися (про те, що вимірюється, обліковується).

На мої плечі скочується ще й нова турбота. Падає видобуток вольфраму (Мушк., Серце.., 1962, 240);

Був [Дорош] зайнятий своїми думками: надої падають, кормів не вистачає (Тют., Вир, 1964, 134);

— На всі наші товари, окрім щетини, падає ціна (Стельмах, Хліб.., 1959, 44);

// Вказувати на пониження тиску (про барометр, манометр і т. ін.).

Коли барометр падає, море штормує, багато подій приходить таких, що дивно стає, де вони могли взятися (Ю. Янов., ІІ, 1958, 59).

7. перен. Втрачатися або зменшуватися (про віру, надію, сили і т. ін.).

Душа розпливається, Падають сили (Крим., Вибр., 1965, 54);

Не злюбив Василь дворових більш ніж Йосипенка. Гірко йому було у ті часи. Віра в добро людське мерхла, падала у його (Мирний, IV, 1955, 170);

Надія падає, як в морі день (Ю. Янов., V, 1959, 60).

◊ Па́дати ду́хом див. дух.

8. Діставатися кому-небудь, припадати на когось (про те, що можна порахувати).

Найбільше голосів падало на.. дотеперішнього війта (Фр., VIII, 1952, 16);

// Приходитися, випадати на чию-небудь долю.

На підставі формального акту, все, що мав Гордій, припадало Ганні. На неї падала повинність упорядкувати справу (Гр., ІІ, 1963, 159);

— Дитина й задихнулася. У матері на руках. Мати плаче. "Чи багато на людину може падати?" — думав директор, простуючи до контори (Ю. Янов., II, 1958, 60);

Зося Романовська зразу ж по благанні дзвона збагнула, яке горе падає на неї з цими притихлими мідними звуками (Стельмах, І, 1962, 642).

◊ Па́дати на го́лову чию — обрушуватися, звалюватися на кого-небудь внаслідок важких обставин.

Та не скоро ще ця виснажлива праця принесла радість своїм трудівникам. Важкі випробування падали на їх голови одне за одним (Довж., І, 1958, 424).

9. Гинути в бою, поєдинку.

О, не даремно, ні, в степах гули гармати, і ллялась наша кров, і падали брати… (Сос., І, 1957, 54);

// Бути захопленим військом противника (про місто, населений пункт, укріплення і т. ін.).

Незабаром вийшли [війська 2-го Українського фронту] до міста Васлуй і, оволодівши ним, швидко просувались на південь. Падали одне за одним міста Роман, Бакеу, Бирлад, Хуші (Гончар, III, 1959, 67);

// Переставати діяти, скасовуватися (про політичний лад, уряд і т. ін.).

10. Випадати, вивалюватися (про зуби, волосся і т. ін.).

Зуби у дитини падають.

11. Переставати існувати, гинути (про тварин); дохнути.

Трофейні важкі битюги й красиві чистокровні рисаки спадали в тілі за кілька важких переходів, виснажувались на очах і падали в горах на кожнім кілометрі (Гончар, III, 1959, 88);

— Я ще не дуже роздивився, але мені ясно й так, чого зимою падали телята. Тому, що в приміщеннях було холодно і молодняк випоювався водою, а не молоком… (Тют., Вир, 1964, 120).

12. перен. Опускатися морально: втрачати значення, авторитет або потрапляти у становище, яке заслуговує осуду.

Ніколи європейський Захід не падав так низько в особі найпідліших представників, але ніколи не являла людина й стільки благородної сили й величі духу, скільки явила у світовій війні незмірна радянська душа (Довж., І, 1958, 356).

13. Приходитися на який-небудь склад (про наголос).

Наголос падає на другий склад.

◊ Па́дати в о́ко — те саме, що Впада́ти в о́ко (в о́чі, у ві́чі) ( див. впада́ти¹).

Байдуже ніхто не міг пройти повз Оверка, усім пада в око розкішний паруб’яга (Горд., ІІ, 1959, 185).