1. Словник української мови в 11 томах

палаш

ПАЛА́Ш, а́, ч. Холодна зброя з довгим прямим і широким двосічним клинком на кінці, яка нагадує шаблю.

На себе панцир натягає [Еней], Палаш до бока прив’язав (Котл., І, 1952, 212);

Перелякані жовніри несподіваним нападком хапались за палаші, за пістолі, деякі дали драпака (Стор., І, 1957, 395);

Хлопці в червоних — гордість душі! Блискають сріблом в бою палаші (Перв., З глибини, 1956, 20).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. палаш — пала́ш іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. палаш — -а, ч. Холодна зброя з довгим прямим і широким двосічним клинком на кінці, яка нагадує шаблю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. палаш — Меч, див. шашка Словник чужослів Павло Штепа
  4. палаш — ПАЛА́Ш, а́, ч. Холодна зброя з довгим прямим і широким двосічним клинком на кінці, яка нагадує шаблю. На себе панцир натягає [Еней], Палаш до бока [боку] прив'язав (І. Словник української мови у 20 томах
  5. палаш — Меч Словник застарілих та маловживаних слів
  6. палаш — пала́ш (польс. pałasz, з угор. pallos, від тур. pala – меч, кинджал) старовинна холодна ручна зброя з довгим прямим двосічним клинком, що вкладається в піхви. В Росії був на озброєнні кірасирських полків до 19 ст. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. палаш — Січна зброя з довгим прямим лезом, що використовувалась у ХVI-ХХ ст. Універсальний словник-енциклопедія
  8. палаш — Пала́ш, -ша́, -ше́ві; -лаші́, -ші́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. палаш — Палаш, -ша м. Палашъ. О. 1862. X. 2. В правій руці, палаш держе. Гол. І. 99. Палашем посік того змія. Чуб. II. 179. Словник української мови Грінченка