палаючий

ПАЛА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до пала́ти.

А чудовий тихий вечір, а синє небо, палаюче вогнем на заході,.. — все те роздражнювало нерви, ворушило серце (Н.-Лев., І, 1956, 352);

Високий, з розкошланим волоссям, з безтямним поглядом, палаючий від внутрішнього жару, хворий виривався з Карпових рук (Шиян, Баланда, 1957, 70);

Дома мати жахнулася, побачивши палаюче войовничою силою, подряпане, з гостро блискучими очима обличчя доньки (Тют., Вир, 1964, 129);

// У знач. прикм.

Коло палаючого будинку пожежники. Радянські люди, мужні серця — борються з вогнем (Ю. Янов., V, 1959, 169);

Загинув герой Арсен Шевчук, врізавшись своїм палаючим літаком у скупчення німецької артилерії (Довж., III, 1960, 42);

Суддя наложив люльку, отворив [відчинив] дверці і вдивився в палаюче полум’я (Кобр., Вибр., 1954, 28);

Любив він вечорами, довгими, майже безконечними, грітися біля палаючої пічки (Збан., Сеспель, 1961, 284);

Край шляху серед палаючих маків зостався свіжий горбик землі з маленьким гранчастим обеліском (Гончар, III, 1959, 455);

Зачувши своє прізвище, аж розгубилась дівчина. Притулила долоні до палаючих щік, а очі от-от бризнуть слізьми (Цюпа, Назустріч.., 1958, 147).