паничів
ПАНИЧІ́В, е́ва, е́ве. Прикм. до пани́ч; належний паничеві (у 1, 2 знач.).
Вікно з причілку було відчинене, у ньому світилося. То вікно з паничевої хати (Мирний, III, 1954, 150);
// Який перебуває у певних стосунках із паничем.
Хоча управитель ненавидів Гаркушу всією своєю прусською ненавистю, але викрити перед хазяйкою його, паничевого фаворита, не міг (Гончар, Таврія, 1952, 149).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- паничів — -ева, -еве. Прикм. до панич. || Належний паничеві (у 1, 2 знач.). || Який перебуває у певних стосунках із паничем. Великий тлумачний словник сучасної мови
- паничів — ПАНИЧІ́В, е́ва, е́ве. Прикм. до пани́ч; належний паничеві (у 1, 2 знач.). Вікно з причілку було відчинене, у ньому світилося. То вікно з паничевої хати (Панас Мирний); // Який перебуває у певних стосунках із паничем. Словник української мови у 20 томах
- паничів — Паничі́в, -че́ва, -че́ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)