паничів
паничі́в
-ева, -еве.
Прикм. до панич.
|| Належний паничеві (у 1, 2 знач.).
|| Який перебуває у певних стосунках із паничем.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- паничів — ПАНИЧІ́В, е́ва, е́ве. Прикм. до пани́ч; належний паничеві (у 1, 2 знач.). Вікно з причілку було відчинене, у ньому світилося. То вікно з паничевої хати (Панас Мирний); // Який перебуває у певних стосунках із паничем. Словник української мови у 20 томах
- паничів — Паничі́в, -че́ва, -че́ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- паничів — ПАНИЧІ́В, е́ва, е́ве. Прикм. до пани́ч; належний паничеві (у 1, 2 знач.). Вікно з причілку було відчинене, у ньому світилося. То вікно з паничевої хати (Мирний, III, 1954, 150); // Який перебуває у певних стосунках із паничем. Словник української мови в 11 томах