1. Словник української мови в 11 томах

паничівський

ПАНИЧІ́ВСЬКИЙ, а, е. Прикм. до пани́ч.

Мар’я бачить по Христиному обличчі, як її збентежив той паничівський догляд [погляд], як звеселив, утішив (Мирний, III, 1954, 199);

В одчинену браму вбігла пара коней, а на повозці забіліли дві паничівські фігури (Н.-Лев., IV, 1956, 63).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. паничівський — -а, -е. Прикм. до панич. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. паничівський — ПАНИЧІ́ВСЬКИЙ, а, е. Прикм. до пани́ч. Мар'я бачить по Христиному обличчі, як її збентежив той паничівський догляд [погляд], як звеселив, утішив (Панас Мирний); В одчинену браму вбігла пара коней, а на повозці забіліли дві паничівські фігури (І. Нечуй-Левицький). Словник української мови у 20 томах
  3. паничівський — Паничі́вський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. паничівський — Паничівський, -а, -е Принадлежащій баричу, холостому человѣку. Панич, ви, бачу, і чи не паничівські у вас примхи. МВ. (КС. 1902. X. 149). Словник української мови Грінченка