панлогізм

ПАНЛОГІ́ЗМ, у, ч. Ідеалістичне філософське вчення, яке вважає мислення сутністю, першоосновою світу і ототожнює об’єктивну реальність з системою логічних категорій.

Критика панлогізму.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. панлогізм — ПАНЛОГІ́ЗМ, у, ч. Ідеалістичне філософське вчення, яке вважає мислення сутністю, першоосновою світу і ототожнює об'єктивну реальність з системою логічних категорій. Критика панлогізму. Словник української мови у 20 томах
  2. панлогізм — -у, ч. Ідеалістичне філософське вчення, яке вважає мислення сутністю, першоосновою світу і ототожнює об'єктивну реальність із системою логічних категорій. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. панлогізм — ПАНЛОГІЗМ (від грецьк. παν — все; λόγοζ — думка, слово) — абсолютизація розуму, раціонального мислення в пізнанні, духовній сфері, світі людини, яка поширює його на світ у цілому. П. — характерна риса багатьох філософських вчень від давньогрецьк. Філософський енциклопедичний словник
  4. панлогізм — панлогі́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  5. панлогізм — панлогі́зм (від пан... і ...логізм) об’єктивно-ідеалістичне вчення, яке вважає мислення сутністю, першоосновою світу й ототожнює об’єктивну закономірність з системою логічних категорій. П. найповніше виражений у філософії Г.-В.-Ф. Гегеля (див. гегельянство). Словник іншомовних слів Мельничука