панщанний
ПАНЩА́ННИЙ, а, е.
1. Стос. до панщини.
Кайдаш постарів і став ще частіше заглядать в корчму, запиваючи давнє панщанне горе (Н.-Лев., II, 1956, 345).
2. Належний поміщикові на основі державного права (про панщанника).
Пан Хоцінський звернув розмову на те, що колись-то було добре: всім панам, і духовенству, і навіть мужикам, як мужики були панщанні (Н.-Лев., І, 1956, 134).
∆ Панща́нний селяни́н — те саме, що панща́нин.
Народ приписувавсь в міщани, бо в Акерманщині панщанних селян не було (Н.-Лев., II, 1956, 220).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- панщанний — панща́нний прикметник Орфографічний словник української мови
- панщанний — -а, -е. 1》 Стос. до панщини. 2》 Належний поміщикові на основі державного права (про панщанника). Великий тлумачний словник сучасної мови
- панщанний — ПАНЩА́ННИЙ, а, е. 1. Стос. до панщини. Кайдаш постарів і став ще частіше заглядать в корчму, запиваючи давнє панщанне горе (І. Нечуй-Левицький). 2. Належний поміщикові на основі державного права (про панщанника). Словник української мови у 20 томах
- панщанний — Панща́нний і па́нщинний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- панщанний — Панщанний, -а, -е Крѣпостной; барщинный. Мужик панщанний. Левиц. І. Панщанна робота. Барщина. Грин. III. 639. Словник української мови Грінченка