1. Словник української мови у 20 томах

панщанний

ПАНЩА́ННИЙ, а, е.

1. Стос. до панщини.

Кайдаш постарів і став ще частіше заглядать в корчму, запиваючи давнє панщанне горе (І. Нечуй-Левицький).

2. Належний поміщикові на основі державного права (про панщанника).

Пан Хоцінський звернув розмову на те, що колись-то було добре: всім панам, і духовенству, і навіть мужикам, як мужики були панщанні (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. панщанний — панща́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. панщанний — -а, -е. 1》 Стос. до панщини. 2》 Належний поміщикові на основі державного права (про панщанника). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. панщанний — Панща́нний і па́нщинний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. панщанний — ПАНЩА́ННИЙ, а, е. 1. Стос. до панщини. Кайдаш постарів і став ще частіше заглядать в корчму, запиваючи давнє панщанне горе (Н.-Лев., II, 1956, 345). 2. Належний поміщикові на основі державного права (про панщанника). Словник української мови в 11 томах
  5. панщанний — Панщанний, -а, -е Крѣпостной; барщинный. Мужик панщанний. Левиц. І. Панщанна робота. Барщина. Грин. III. 639. Словник української мови Грінченка