панькати
ПА́НЬКАТИ, аю, аєш, недок., перех., розм.
1. коло кого — чого. Потурати чиїмсь примхам, каверзуванням; балувати.
— Роботу сама хай виконує внучка, Не панькайте так, бо зросте білоручка (С. Ол., Вибр., 1959, 155);
// Пильно доглядати кого-, що-небудь; плекати.
— А все то жінка! Як візьме коло його панькати, тупцяти, як візьме припарювати, та виливати, та облизувати, то, дивись, вже моя дитина й очуняє! (Н.-Лев., І, 1956, 120);
До кожного гектара колгоспної землі невидимо тягнуться тисячі рук і панькають ту землю, мов у великій сім’ї панькають єдине дитя (Руд., Остання шабля, 1959, 366);
// Приділяти багато уваги, часу; возитися.
Всяке діло хоче, щоб коло його панькали (Номис, 1864, № 11018).
2. кому, заст. Панькатися (у 2 знач.).
Лисам, покритим гранатовим сукном, більше панькають та шапкують (Фр., III, 1950, 196);
// Запобігливо, догідливо і т. ін. просити, умовляти когось.
Чого не робив, як не панькав і перепрошував чортяку, — не хоче, гаспидів син! (Стор., І, 1957, 54).
Значення в інших словниках
- панькати — па́нькати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- панькати — Па́нькати Просити, кланятися, випрошувати. Крім того, не потребують люди панькати, в кого не треба, щоб приняв їх худібку на пасовиско (Канюк, 1906, 7) Українська літературна мова на Буковині
- панькати — див. балувати Словник синонімів Вусика
- панькати — -аю, -аєш, недок., перех., розм. 1》 коло кого – чого. Потурати чиїмсь примхам, каверзуванням; балувати. || Пильно доглядати кого-, що-небудь; плекати. || Приділяти багато уваги, часу. 2》 кому, заст. Панькатися (у 2 знач.). || Запобігливо, догідливо і т. ін. просити, умовляти когось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- панькати — ПА́НЬКАТИ, аю, аєш, недок., кого, розм. 1. коло кого – чого. Потурати чиїмсь примхам, каверзуванням; балувати. – Роботу сама хай виконує внучка, Не панькайте так, бо зросте білоручка (С. Олійник); // Пильно доглядати кого-, що-небудь; плекати. Словник української мови у 20 томах
- панькати — па́нькати 1. часто повторювати слова “пан”, “пані” (ср, ст) 2. звертатися надміру офіційно, забуваючи про товариські стосунки (ср, ст): Чого ти мені “панькаєш”? Забув моє ймення? (Острук) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- панькати — ГОДИ́ТИ кому (задовольняти кого-небудь, роблячи приємне, потрібне, бажане), ДОГОДЖА́ТИ кому, ПРИПОДО́БЛЮВАТИСЯ кому і без додатка, діал., ПРИПОДОБЛЯ́ТИСЯ кому і без додатка, діал.; ПОТРАФЛЯ́ТИ кому, на кого, розм., ПОТРАПЛЯ́ТИ кому, розм. Словник синонімів української мови
- панькати — Панькати, -каю, -єш гл. Няньчить, ухаживать. Всяке діло хоче, щоб коло його панькали. Ном. № 11018. Словник української мови Грінченка