1. Словник української мови в 11 томах

парафін

ПАРАФІ́Н, у, ч. Безбарвна воскоподібна легкоплавка речовина, не розчинна у воді.

У великій фабриці парафіну та церазину (земного воску) біля Дрогобича шум, як в улію (Фр., III, 1950, 186);

Парафін використовується в електротехніці як ізоляційний матеріал, у виробництві свічок, а також для інших потреб (Гірн. пром.., 1957, 85).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. парафін — парафі́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. парафін — [параф’ін] -ну, м. (на) -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. парафін — -у, ч. Безбарвна воскоподібна легкоплавка речовина, нерозчинна у воді, що її отримують у процесі перегонки нафти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. парафін — ПАРАФІ́Н, у, ч. Безбарвна воскоподібна легкоплавка речовина, не розчинна у воді. У великій фабриці парафіну та церазину (земного воску) біля Дрогобича шум, як в улію (І. Словник української мови у 20 томах
  5. парафін — парафі́н (від лат. parum – мало, трохи і affmis – суміжний, причетний) суміш твердих вуглеводнів; біла або жовтувата маса без запаху. Застосовують у паперовій, текстильній, поліграфічній, лакофарбовій та інших галузях промисловості. Словник іншомовних слів Мельничука