1. Словник української мови в 11 томах

парламентер

ПАРЛАМЕНТЕ́Р, а, ч. Особа, уповноважена однією з воюючих сторін вступити в переговори з іншою.

Якуб Собєський розумів небезпеку і вимагав від Хоткевича надіслати до турків парламентерів з пропозицією миру (Тулуб, Людолови, II, 1957, 552).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. парламентер — парламенте́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. парламентер — -а, ч. Особа, уповноважена однією з воюючих сторін вступити в переговори з іншою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. парламентер — ПАРЛАМЕНТЕ́Р, а, ч. Особа, уповноважена однією з воюючих сторін вступити в переговори з іншою. Якуб Собєський розумів небезпеку і вимагав від Хоткевича надіслати до турків парламентерів з пропозицією миру (З. Тулуб); // розм. Словник української мови у 20 томах
  4. парламентер — парламенте́р (франц. parlementaire, від parler – говорити) особа, уповноважена військовим командуванням однієї з воюючих сторін провадити переговори з військовим командуванням іншої воюючої сторони на театрі воєнних дій. Словник іншомовних слів Мельничука