1. Словник української мови в 11 томах

парость

ПА́РОСТЬ, і, ж.

1. Те саме, що па́росток.

Зима гине, як надходить весна, зерно гниє в землі, випускаючи парость (Коцюб., II, 1955, 275);

Як парость виноградної лози, Плекайте мову. Пильно й ненастанно політь бур’ян (Рильський, III, 1961, 211).

2. перен. Окреме відгалуження, частина чого-небудь.

Певна річ, не у всіх паростях національної літератури відносини національних і міжнародних елементів однакові (Фр., XVI, 1955, 385);

// заст. Нащадок.

Скоро, Кліменина парость, прийшов Фаетонт до палацу, Скоро вступив до покоїв свого.. батька (Зеров, Вибр., 1966, 312);

// без додатка, збірн. Молоді люди.

Хлопці його оточують, старий геть губиться в молодій парості (Ю. Янов., II, 1954, 218).

3. Лінія спорідненості у родоводі кого-, чого-небудь.

На думку деяких дослідників, населення зрубної культури належало до іранської парості стародавніх індоєвропейських племен (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 106).

4. діал. Промінь, проміння.

На сволоці бігали та стрибали парості західного сонця (Мирний, І, 1954, 336).

◊ Пуска́ти (пусти́ти) па́рость — те саме, що Пуска́ти (пусти́ти) па́росток ( див. па́росток).

— Це не означає, що я злегковажив вашими порадами-думками, навпаки, вони тепер якнайміцніше прищепилися і вже ростуть, пускають свіжі парості (Кач., II, 1958, 27).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. парость — па́рость іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. парость — Паросток, паросль, паріст, ПАГІН, молоде стебло, р. зеленець; (відгалуження) галузь, гілка; (чия) нащадок. Словник синонімів Караванського
  3. парость — див. гілка Словник синонімів Вусика
  4. парость — [парос'т'] -с'т'і, ор. -с'т'у, р. мн. -стеий Орфоепічний словник української мови
  5. парость — -і, ж. 1》 Те саме, що паросток. 2》 перен. Окреме відгалуження, частина чого-небудь. || заст. Нащадок. || без додатка, збірн. Молоді люди. 3》 Лінія спорідненості у родоводі кого-, чого-небудь. 4》 діал. Промінь, проміння. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. парость — ПА́РОСТЬ, і, ж. 1. Те саме, що па́росток. Зима гине, як надходить весна, зерно гниє в землі, випускаючи парость (М. Коцюбинський); Як парость виноградної лози, Плекайте мову. Пильно й ненастанно політь бур'ян (М. Рильський). 2. перен. Словник української мови у 20 томах
  7. парость — МО́ЛОДЬ (молоде, підростаюче покоління, молоді люди), ЮНА́ЦТВО, Ю́НІСТЬ, МОЛОДНЯ́К розм., ЮНЬ поет., МОЛОДНЕ́ЧА розм., МОЛОДЯ́ТА розм., ЧЕ́ЛЯДЬ заст.; ПА́РОСТЬ, ПА́ГІЛЛЯ, ПА́ГІННЯ, ПА́МОЛОДЬ, ПА́МОЛОДОК розм., ОБРО́СТЬ розм., ПО́РОСЛЬ розм. Словник синонімів української мови
  8. парость — Па́рость, -ти, -ті, -ростю; -рості, -тей Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. парость — Парость, -ти ж. = парост 1. Вх. Пч. I. 15. Словник української мови Грінченка