парубків
ПА́РУБКІВ, кова, кове. Прикм. до па́рубок; належний парубкові.
По обличчю дівчининому пробігала інколи смужка не то досади, не то таємного задоволення від парубкового залицяння (Коцюб., І, 1955, 234);
На парубків крик і жіноче голосіння почав збігатися ярмарок (Панч, Гомон. Україна, 1954, 104);
Парубкова свита.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- парубків — -кова, -кове. Прикм. до парубок; належний парубкові. Великий тлумачний словник сучасної мови
- парубків — ПА́РУБКІВ, кова, кове. Прикм. до па́рубок; належний парубкові. По обличчю дівчининому пробігала інколи смужка не то досади, не то таємного задоволення від парубкового залицяння (М. Коцюбинський); На парубків крик і жіноче голосіння почав збігатися ярмарок (П. Панч). Словник української мови у 20 томах
- парубків — Парубків, -кова, -ве Принадлежащій парню. Словник української мови Грінченка