1. Словник української мови в 11 томах

патрицій

ПАТРИ́ЦІЙ, я, ч.

1. У стародавньому Римі — член родової общини, пізніше — представник родової знаті.

Перед Нероном, Перед Юпітером новим. Молились вчора сенатори І всі патриції (Шевч., II, 1963, 287);

Зіпершись на високу спинку стільця, Наливайко розглядав прекрасну копію портрета дружини флорентійського патриція Монни Лізи (Ле, Наливайко, 1957, 30).

2. Особа, що належала до патриціату.

— І міські патриції, і пани радці.. — всі пристануть до нас, коли почують про школу (Тулуб, Людолови, І, 1957, 128).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. патрицій — патри́цій іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. патрицій — див. АРИСТОКРАТ. Словник синонімів Караванського
  3. патрицій — -я, ч. 1》 У Стародавньому Римі – член родової общини, згодом – представник родової знаті. 2》 Особа, що належала до патриціату. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. патрицій — Аристократ римський Словник чужослів Павло Штепа
  5. патрицій — ПАТРИ́ЦІЙ, я, ч. 1. У стародавньому Римі – член родової общини, пізніше – представник родової знаті. Перед Нероном, Перед Юпітером новим. Молились вчора сенатори І всі патриції (Т. Словник української мови у 20 томах
  6. патрицій — Патри́цій, -ція, -цієві; -ри́ції, -ціїв Правописний словник Голоскевича (1929 р.)