пах
ПАХ¹, у, ч. Те саме, що за́пах.
Гордо палала троянда розкішна, Найкраща з квіток, — Барвою й пахом вродливиця пишна Красила садок (Л. Укр., І, 1951, 27);
А над селом, що мріє у садах, Димком встає осінніх яблук пах (Перв., І, 1958, 503).
ПАХ², у, ч. Місце між стегном і нижньою частиною живота.
Найбільше потових залоз на підошвах, долонях, під пахвами, у паху й на обличчі (Як запоб. заразн. хвор.., 1957, 12);
Парубок з чорними бровами підступив ближче, націлився і вдарив Єремію ногою у пах (Панч, Гомон. Україна, 1954, 188).
ПАХ³, виг. Звуконаслідування, що означає звук пострілу.
Пах! — пролунав постріл Мачі, і куріпка, яка сиділа найнижче, каменем упала на землю (Багмут, Щасл. день.., 1959, 151).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пах — пах 1 іменник чоловічого роду запах пах 2 іменник чоловічого роду частина тіла пах 3 вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- пах — ПАХ – ПАХВА Пах1, -у, м. (у) -у. Місце між стегном і нижньою частиною живота: біль у паху, вдарити в пах, чоботи під пахи. Пах2, -у, розм. Запах: гострий пах хвої, духмяний пах, пах згарища. Літературне слововживання
- пах — див. запах Словник синонімів Вусика
- пах — I -у, ч. Те саме, що запах. II -у, ч. Місце між стегном і нижньою частиною живота. III виг. Звуконаслідування, що означає звук пострілу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пах — ПАХ¹, у, ч. Те саме, що за́пах. Гордо палала троянда розкішна, Найкраща з квіток, – Барвою й пахом вродливиця пишна Красила садок (Леся Українка); А над селом, що мріє у садах, Димком встає осінніх яблук пах (Л. Первомайський). ПАХ², у... Словник української мови у 20 томах
- пах — Пах, -ху м. Запахъ. Кругом пах од трави і квіток. Сим. 204. Не люблю пива, ні паху його. н. п. У олії свиріпляній гарний пах. Лебед. у. Словник української мови Грінченка