пелюстка
ПЕЛЮ́СТКА, и, ж.
1. Окремий листок із віночка квітки.
Квітка велика, хороша пелюстки свіжі розкрила (Л. Укр., І, 1951, 151);
Рожеві пелюстки на вишні тремтять у вранішній росі (Тер., Ужинок, 1946, 105);
Квітка [гороху] складається з п’яти пелюсток: верхньої — прапорця, двох бокових — весел, або крил, і двох нижніх, що утворюють так званий човник (Зерн.-боб. культури, 1956, 14);
*Образно. Тоді, як ще листя зелене було, Як трави стояли і квіти пахтіли, Кудись несподівано сонце зайшло І білі пелюстки снігів полетіли (Олесь, Вибр., 1958, 82);
*У порівн. Уста розтулені коралями красніють, І зуби перлами добірними біліють, А щоки — як троянд рожеві пелюстки (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 122).
2. рідко. Листок капусти.
Ніна.. якийсь час стояла на порозі кухні, стежачи за служницею, що хутко-хутко краяла на столі білі пелюстки капусти… (Досв., Вибр., 1959, 232).
Значення в інших словниках
- пелюстка — пелю́стка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири пелю́стки Орфографічний словник української мови
- пелюстка — [пеил'устка] -сткие, д. і м. -с'ц'і, мн. -стки, -сток дв'і пеил'усткие Орфоепічний словник української мови
- пелюстка — -и, ж. 1》 Окремий листок із віночка квітки. 2》 рідко. Листок капусти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пелюстка — ПЕЛЮ́СТКА, и, ж. 1. Окремий листок із віночка квітки. Квітка велика, хороша пелюстки свіжі розкрила (Леся Українка); Рожеві пелюстки на вишні тремтять у вранішній росі (М. Словник української мови у 20 томах
- пелюстка — ПЕЛЮ́СТКА (окремий листок із віночка квітки), ПЕЛЮСТО́К, ПЛАТО́К діал. На стеблині польового маку встигла розправитись лише одна червона, як жарина, пелюстка (С. Словник синонімів української мови
- пелюстка — Пелю́стка, -тки, -тці; -лю́стки́, -лю́сто́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)