1. Словник української мови в 11 томах

передчуття

ПЕРЕДЧУТТЯ́, я́, с. Неясне відчуття того, що може відбутися, настати.

Макарові Івановичу аж у очах потемніло, аж у п’ятах похололо… От і справдилося його передчуття. От і нещастя!.. (Коцюб., І, 1955, 166);

Тільки упали на землю ночні [нічні] тіні, у мені пробудилась якась незвичайна тривога — якесь передчуття… (Вас., II, 1959, 30);

У передчутті чогось страшного, невідомого Іванко ще дужче пригорнув до себе Роксану і глянув в її обличчя (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 56);

В ряді віршів Тичини починає звучати мотив, який можна назвати передчуттям бурі (Поезія.., 1956, 41).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. передчуття — передчуття́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. передчуття — Передчування, г. прочуття, ур. пречуття; (приємного) передсмак. Словник синонімів Караванського
  3. передчуття — див. чуття Словник синонімів Вусика
  4. передчуття — [пеиреиджчут':а] -т':а, р. мн. -т':іў Орфоепічний словник української мови
  5. передчуття — -я, с. Неясне відчуття того, що може відбутися, настати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. передчуття — ПЕРЕДЧУТТЯ́, я́, с. Неясне відчуття того, що може відбутися, настати. Макарові Івановичу аж у очах потемніло, аж у п'ятах похололо... От і справдилося його передчуття. От і нещастя!.. (М. Словник української мови у 20 томах
  7. передчуття — ПЕРЕДЧУТТЯ́, ПЕРЕДЧУВА́ННЯ, ВІДЧУТТЯ́ рідше, ПРЕЧУТТЯ́ заст., поет., ПРОЧУТТЯ́ діал., ПРОЧУВА́ННЯ діал. Коли мисливець підходить до лугу чи болота, багатого на дичину, його охоплює радісне передчуття щасливого полювання (М. Словник синонімів української мови
  8. передчуття — Передчуття́, -ття́; -чуття́, -тті́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)