передчуття

ПЕРЕДЧУТТЯ́, ПЕРЕДЧУВА́ННЯ, ВІДЧУТТЯ́ рідше, ПРЕЧУТТЯ́ заст., поет., ПРОЧУТТЯ́ діал., ПРОЧУВА́ННЯ діал. Коли мисливець підходить до лугу чи болота, багатого на дичину, його охоплює радісне передчуття щасливого полювання (М. Рильський); Якесь важке передчування збентежило її душу (І. Нечуй-Левицький); Відчуття близької розлуки ятрило материнське серце (А. Шиян); У грудях їх, мов криця загартованих, мимоволі вставало пречуття, що завтра й вони також поляжуть на січовій ниві (М. Старицький); Якесь лихе прочуття здавило їй серце в грудях (А. Крушельницький); Стискає у мене серце жах, Грозило щось, мов прочування смерті (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. передчуття — передчуття́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. передчуття — Передчування, г. прочуття, ур. пречуття; (приємного) передсмак. Словник синонімів Караванського
  3. передчуття — див. чуття Словник синонімів Вусика
  4. передчуття — [пеиреиджчут':а] -т':а, р. мн. -т':іў Орфоепічний словник української мови
  5. передчуття — -я, с. Неясне відчуття того, що може відбутися, настати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. передчуття — ПЕРЕДЧУТТЯ́, я́, с. Неясне відчуття того, що може відбутися, настати. Макарові Івановичу аж у очах потемніло, аж у п'ятах похололо... От і справдилося його передчуття. От і нещастя!.. (М. Словник української мови у 20 томах
  7. передчуття — Передчуття́, -ття́; -чуття́, -тті́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. передчуття — ПЕРЕДЧУТТЯ́, я́, с. Неясне відчуття того, що може відбутися, настати. Макарові Івановичу аж у очах потемніло, аж у п’ятах похололо… От і справдилося його передчуття. От і нещастя!.. (Коцюб. Словник української мови в 11 томах