пережиток
ПЕРЕ́ЖИ́ТОК, тку, ч.
1. Те, що збереглося від минулого і не відповідає сучасним нормам життя; застарілий погляд, уявлення, звичай.
— Не розумію твоєї примхи. Людина поступово не повинна б соромитись таких речей, се пережиток варварства (Л. Укр., III, 1952, 748);
Працівники сільського виконкому мають справу з живими людьми різного характеру й темпераменту, з невимерлими ще подекуди пережитками і забобонами (Вишня, І, 1956, 357);
Релігія є головним противником наукового світогляду, найживучішим пережитком минулого (Наука.., 8, 1963, 5);
Пережитки капіталізму в свідомості людей; Приватновласницькі пережитки.
2. рідко. Те саме, що пережива́ння 2.
Неспокійні усякові пережитки незабаром дали себе знати (Н.-Лев., IV, 1956, 229).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пережиток — (застарілі факти) мн. залишки, рештки, книжн. анахронізм, (частина того, що зникло) рудимент. Словник синонімів Полюги
- пережиток — пере́жи́ток іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- пережиток — о. родима пляма. Словник синонімів Караванського
- пережиток — -тку, ч. 1》 Те, що збереглося від минулого і не відповідає сучасним нормам життя; застарілий погляд, уявлення, звичай. 2》 рідко. Те саме, що переживання 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- пережиток — ПЕРЕ́ЖИ́ТОК, тку, ч. 1. Те, що збереглося від минулого і не відповідає сучасним нормам життя; застарілий погляд, уявлення, звичай. – Не розумію твоєї примхи. Словник української мови у 20 томах
- пережиток — ПЕРЕЖИВА́ННЯ (тривожне почуття), ПЕРЕЖИТТЯ́ діал., ПЕРЕЖИ́ТОК рідше. Хоч як умів дядя Михайло приховувати свої переживання, але тут таки не витримав — розхвилювався (Л. Словник синонімів української мови