пережиток

ПЕРЕЖИВА́ННЯ (тривожне почуття), ПЕРЕЖИТТЯ́ діал., ПЕРЕЖИ́ТОК рідше. Хоч як умів дядя Михайло приховувати свої переживання, але тут таки не витримав — розхвилювався (Л. Смілянський); Кожне пережиття малюється в погляді моїм (Уляна Кравченко); Неспокійні усякові пережитки незабаром дали себе знати (І. Нечуй-Левицький).

ПЕРЕЖИ́ТОК (те, що збереглося від минулого; застарілий погляд, уявлення тощо), АНАХРОНІ́ЗМ книжн.; ЗА́ЛИШОК перев. у мн., РЕ́ШТКИ мн., ОСТА́ЧА рідше, ОСТА́ТОК заст., ОСТА́ТКИ мн. заст. (те, що залишилося від минулого); РУДИМЕ́НТ книжн. (частина того, що зникло). Пережитки минулого; На часи, які описує Міцкевич (початок ХІХ ст.), наїзди були вже, власне, анахронізмом (М. Рильський); — Невпорядкованість міста, труднощі цієї зими — то все ще залишки старого хазяйнування (Т. Масенко); — А може, ся досада — рештки "рабства"? (Леся Українка); — Невже це в вас остача якихось бабських забобонів? (І. Нечуй-Левицький); Давно був такий світ, що, хто був більший розбійник.., тому й ліпше поводилося. Остатки цього світу ще завважаються досі (Лесь Мартович); Може, в нас ще лишилися деякі рудименти старої.. психіки (О. Довженко).