пережовувати

ПЕРЕЖО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕЖУВА́ТИ, ую́, ує́ш, док., перех. і без додатка.

1. Жуючи, подрібнювати їжу зубами.

Кінь, зриваючи зубом вершки трав, підійшов до них [Марусі і Дмитра] і дивився, пережовуючи (Хотк., II, 1966, 144);

Він методично, в незмінно повільному темпі пережовував і ковтав їжу (Сміл., Пов. і опов., 1949, 11);

Онися жувала, жувала, не пережувала та давай допікати дочці (Н.-Лев., III, 1956, 209);

Він допив вино до останньої краплини, нашвидку пережував шматочок сиру і звівся з достойністю (Смолич, Світанок.., 1953, 394);

*У порівн. Майстри мовчали. Звільна обмірковували вони його слова, наче пережовували їх (Тулуб, Людолови, І, 1957, 202).

2. перен. Багато разів звертатися у думках, розмові і т. ін. до одного й того ж предмета, питання; довго, з усіх боків обмірковувати, обговорювати або описувати що-небудь.

Довкола мене глухота і нудьга, а самій власні думки безнастанно пережовувати, — це і томить і не доводить ні до чого (Коб., І, 1956, 123);

Похитає головою стара Векла, жахається, сперечається, не вірить — а там, гляди, пережує своїм непроворним розумом та вже й трохи прихильніше стає до синових думок (Дн. Чайка, Тв., 1960, 125).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

пережовувати

Значення в інших словниках