переконуючий
ПЕРЕКО́НУЮЧИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. теп. ч. до переко́нувати.
2. у знач. прикм. Те саме, що переко́нливий.
Говорить [Люба] жваво.. Тон рішучий, переконуючий (Л. Укр., II, 1951, 63);
З великим-великим трудом, випадково напавши на якісь переконуючі аргументи, удалося йому нарешті сяк-так заспокоїти побратимів (Хотк., II, 1966, 240);
Астрономічні відкриття Галілея своєю переконуючою силою відіграли вирішальну роль у боротьбі із схоластичною лженаукою (Рад. Укр., 15.ІІ 1964, 6).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- переконуючий — переко́нуючий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- переконуючий — Переконливий Словник чужослів Павло Штепа
- переконуючий — ПЕРЕКО́НУЮЧИЙ, а, е. Те саме, що переко́нливий. Говорить [Люба] жваво .. Тон рішучий, переконуючий (Леся Українка); З великим-великим трудом, випадково напавши на якісь переконуючі аргументи, удалося йому нарешті сяк-так заспокоїти побратимів (Г. Словник української мови у 20 томах
- переконуючий — ПЕРЕКО́НЛИВИЙ (який дозволяє, примушує переконатися в чомусь), ПЕРЕКО́НУЮЧИЙ, ОБҐРУНТО́ВАНИЙ, УМОТИВО́ВАНИЙ, АРГУМЕНТО́ВАНИЙ, ДОКАЗО́ВИЙ, ДОВІДНИ́Й, ВАГО́МИЙ, РЕЗО́ННИЙ (підкріплений розумними аргументами)... Словник синонімів української мови