1. Словник української мови в 11 томах

переможник

ПЕРЕМО́ЖНИК, а, ч., заст. Переможець.

— Не ворог він лютий, а щира душа! — Дуб грима ляхам остовпілим. — І вільна Вкраїна тепера пиша Таким переможником смілим (Стар., Поет. тв., 1958, 230);

Ми прапор свій несемо в хащах За цвіт, за світ, за владу Рад, За переможників-трудящих (Рильський, II, 1960, 47).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. переможник — перемо́жник іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. переможник — -а, ч., заст. Переможець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. переможник — ПЕРЕМО́ЖНИК, а, ч., заст. Переможець. – Не ворог він лютий, а щира душа! – Дуб грима ляхам остовпілим. – І вільна Вкраїна тепера пиша Таким переможником смілим (М. Старицький). Словник української мови у 20 томах
  4. переможник — ПЕРЕМО́ЖЕЦЬ (той, хто здобув перемогу), ЗВИТЯ́ЖЕЦЬ поет., ПЕРЕМО́ЖНИК заст.; ТРІУМФА́ТОР (той, хто здобув блискучу перемогу). І злякались печеніги... Крик пішов і залунав, Що вертається з походу Переможець Святослав (О. Словник синонімів української мови
  5. переможник — Перемо́жець, -мо́жця, -мо́жцеві, -мо́жцю! -мо́жці, -ців і перемо́жник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)