переписувач

ПЕРЕПИ́СУВАЧ, а, ч.

1. Особа, що займається переписуванням чого-небудь, переписує щось.

— Я приніс із собою до гуртожитку торбу з білизною, книжки, друковані для сліпих, і рукопис твору, який я продиктував кільком добровільним переписувачам з двох госпіталів і одного санаторію (Ю. Янов., II, 1954, 81);

Шевченкове слово було заборонене. Але його твори знав народ. Вони поширювались усно, переписувались відомими діячами і невідомими переписувачами (Рад. літ-во, 8, 1965, 42).

2. іст. У давній Русі — особа, що переписувала і впорядковувала рукописні книги.

Окрему групу ремісників [Київської Русі] становили особи, які займалися виготовленням книг. Сюди належать переписувачі книг і художники-мініатюристи (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 429);

В писаних учительних євангеліях.., де в титулі виставлено якогось святого отця, можна здибати вставки самого переписувача (Фр., XVI, 1955, 316);

За невеликими конторками сидять кілька ченців-переписувачів, які схилились над книгами (Коч., Я. Мудрий, 1946, 10).