переписувач
ПЕРЕПИ́СУВАЧ іст. (той, хто переписував і упорядковував рукописні книги), ПИСЕ́ЦЬ, СПИСА́ТЕЛЬ заст. За невеликими конторками сидять, схилившись над книгами, кілька ченців — переписувачі (І. Кочерга); Ярослав Мудрий зібрав писців, які перекладали з грецької і написали багато книжок, що зберігаються в церкві святої Софії (з журналу); Як потрапив Кирило у кліть біля собору, де списателі сиділи та де за стіною книги лежали, про все забув (А. Хижняк).
ПИ́САР іст. (людина, яка професійно займалася переписуванням паперів, складанням прохань тощо), ПИСЕ́ЦЬ, ПИСА́КА заст.; ПЕРЕПИ́СУВАЧ (той, хто займався переписуванням чогось). — Пішов в писарі в громаду.. Пишу собі, з людьми братаюсь (Т. Шевченко); До лодій прийшли цареві мужі.. з тлумачами й писцями (С. Скляренко); Нашукала я собі знов писаку, начеркав він мені прошення (А. Кримський); Я приніс із собою до гуртожитку книжки, друковані для сліпих, і рукопис твору, який я диктував кільком добровільним переписувачам (Ю. Яновський).
Значення в інших словниках
- переписувач — перепи́сувач іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- переписувач — -а, ч. 1》 Особа, що займається переписуванням чого-небудь, переписує щось. 2》 іст. У давній Русі – особа, що переписувала і впорядковувала рукописні книги. Великий тлумачний словник сучасної мови
- переписувач — ПЕРЕПИ́СУВАЧ, а, ч. 1. Особа, що займається переписуванням чого-небудь, переписує щось. – Я приніс із собою до гуртожитку торбу з білизною, книжки, друковані для сліпих, і рукопис твору... Словник української мови у 20 томах
- переписувач — ПЕРЕПИ́СУВАЧ, а, ч. 1. Особа, що займається переписуванням чого-небудь, переписує щось. — Я приніс із собою до гуртожитку торбу з білизною, книжки, друковані для сліпих, і рукопис твору... Словник української мови в 11 томах