першина
ПЕРШИНА́, и́, ж., кому і без додатка. Що-небудь нове, перше в чиємусь житті; те, що робиться, трапляється вперше.
[Завада:] А не будеш тут сама боятися? [Зося:] О, хіба ж то мені першина? (Фр., IX, 1952, 352);
Гордій мав якось дуже багато господарського клопоту.. — кілька наймитів покидали роботу, занісши незароблені ще гроші; це вже була не першина (Гр., II, 1963, 121);
— Ну, а нам не перепаде? — Пхі, ніби це першина! — Все одно — страшно! — Уляна мерзлякувато щулить округлі плечі (Стельмах, І, 1962, 105);
Я й раніш бував на зборах, Це мені не першина (Воскр., І всерйоз.., 1960, 12).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- першина — першина́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- першина — -и, ж., кому і без додатка. Що-небудь нове, перше в чиємусь житті; те, що робиться, трапляється вперше. Великий тлумачний словник сучасної мови
- першина — ПЕРШИНА́, и́, ж., кому і без дод. Що-небудь нове, перше в чиємусь житті; те, що робиться, трапляється вперше. [Завада:] А не будеш тут сама боятися? [Зося:] О, хіба ж то мені першина? (І. Франко); Гордій мав якось дуже багато господарського клопоту .. Словник української мови у 20 томах
- першина — То мені не першина з тим до млина. Я маю досвід в тім ділі. Чи то першина — з нічим до млина, а в порожні до дому. Нарікання бідного, якому відмовили кредит. Приповідки або українсько-народня філософія
- першина — НОВИНА́ (щось нове, перше; щойно одержане повідомлення, звістка тощо), НОВИ́НКА, ПЕРШИНА́, ПЕРШИ́НКА розм., ПЕРВИНА́ розм., ПЕРВИ́НКА розм. (кому і без додатка, у знач. присудка і предик. — щось нове, перше). Я декадент? Се новина для мене (І. Словник синонімів української мови