1. Словник української мови в 11 томах

першопрестольний

ПЕРШОПРЕСТО́ЛЬНИЙ, а, е, заст. В якому був головний престол; який був найдавнішою столицею (про місто).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. першопрестольний — першопресто́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. першопрестольний — [першопреистол'нией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. першопрестольний — -а, -е, заст. В якому був головний престол; який був найдавнішою столицею (про місто). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. першопрестольний — ПЕРШОПРЕСТО́ЛЬНИЙ, а, е, заст. В якому був головний престол; який був найдавнішою столицею (про місто). Повертаючись з Криму до Петербурга, Олександр II зупинився в першопрестольній столиці Москві (В. Канівець); // у знач. ім. Про місто Москва. Словник української мови у 20 томах