1. Словник української мови в 11 томах

першопричина

ПЕРШОПРИЧИ́НА, и, ж., книжн. Найперша, головна причина чого-небудь.

Закон єдності і боротьби протилежностей розкриває внутрішній зміст якісних перетворень тіл природи і раз і назавжди виганяє з науки ідеалістичні уявлення про першопоштовхи, вихідну симетрію, містичні кінетичні сутності як про першопричину руху (Знання.., 11, 1965, 11);

Шукання мотивів вчинків героя ведуть Л. Толстого від психології до соціології, бо першопричина, що обумовлює поведінку людини, криється саме тут (Рад. літ-во, 10, 1966, 26).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. першопричина — першопричи́на іменник жіночого роду книжн. Орфографічний словник української мови
  2. першопричина — див. початок Словник синонімів Вусика
  3. першопричина — -и, ж., книжн. Найперша, головна причина чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. першопричина — ПЕРШОПРИЧИ́НА, и, ж., книжн. Найперша, головна причина чого-небудь. Закон єдності і боротьби протилежностей розкриває внутрішній зміст якісних перетворень тіл природи і раз і назавжди виганяє з науки ідеалістичні уявлення про першопоштовхи... Словник української мови у 20 томах
  5. першопричина — ПРИЧИ́НА (явище, яке зумовлює чи породжує інше явище; протил. наслідок), МОТИ́В, ПРИ́КЛЮЧКА розм., ПО́ШТОВХ розм., ПРУЖИ́НА розм., ПІДКЛА́ДКА розм., ПРИТИ́ЧИНА заст., розм., ПО́БИТ заст., розм., ПРИЧИ́НОК діал., ПРИТО́КА діал., ОСНО́ВА заст. Словник синонімів української мови