1. Словник української мови в 11 томах

першорядний

ПЕРШОРЯ́ДНИЙ, а, е.

1. Який є головним, основним у чому-небудь, для чогось; найважливіший;

// Найголовніший, особливий за значенням.

Справа опанування формою мистецького твору — справа першорядної ваги для кожного літератора, якому дорогі завдання літератури (Смолич, Перша книга, 1951, 39).

2. розм. Те саме, що першокла́сний.

Варто подивитися, бо то картина оригінальна, гідна пензля першорядного баталіста (Коцюб., І, 1955, 226);

Проста й разом досконала манера писання обіцяли дати в його особі [В. Чумака] першорядного поета пролетаріату (Еллан, II, 1958, 105).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. першорядний — першоря́дний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. першорядний — Першоклясний, першосортний, г. люксусовий; п! ПЕРШИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. першорядний — див. хороший Словник синонімів Вусика
  4. першорядний — -а, -е. 1》 Який є головним, основним у чому-небудь, для чогось; найважливіший. || Найголовніший, особливий за значенням. 2》 розм. Те саме, що першокласний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. першорядний — 1. першочерговий 2. найліпший, дуже добрий, чудовий, взірцевий Словник чужослів Павло Штепа
  6. першорядний — Першоря́дний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. першорядний — ПЕРШОРЯ́ДНИЙ, а, е. 1. Який є головним, основним у чому-небудь, для чогось; найважливіший. Навіть віршові твори можуть бути першорядними історичними джерелами (з наук. літ.); // Найголовніший, особливий за значенням. Словник української мови у 20 томах
  8. першорядний — першоря́дний першокласний; дуже добрий (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. першорядний — ГОЛОВНИ́Й (який має найбільше значення), НАЙГОЛОВНІ́ШИЙ підсил., НАЙВАЖЛИВІ́ШИЙ підсил., ОСНОВНИ́Й, ЧІ́ЛЬНИЙ, ПРОВІДНИ́Й, ПЕ́РШИЙ, НАЙПЕ́РШИЙ підсил., ЩОНАЙПЕ́РШИЙ підсил. Словник синонімів української мови