петля

ПЕТЛЯ́, і́, ж. (мн. пе́тлі, тель).

1. Частина мотузки, ремінця, нитки і т. ін., складена кільцем і зав’язана так, що кінці її можна зашморгнути.

Зняв [отець Микита] з себе пояс, зав’язав петлю та й став до неї [кобили] підкрадатись, та знай цмока та приговорює: «Тпрусьо, ряба, тпрусьо!» (Кв.-Осн., ІІ, 1956, 6);

[Захарко:] Як лихо, то зараз і голову в петлю? (Кроп., II, 1958, 145);

Тягнирядно кинув петлю коневі на шию і — гайда (Головко, II, 1957, 179);

// перен. Смерть через повішення.

Відправили вони тоді свого юного друга Льоню Бойка за кордон. Інакше б каторга йому або петля (Гончар, ІІ, 1959, 45);

Як чужаниця у своїй землі, Він навіть самогубної петлі Був зажадав у дикому відчаї (Рильський, II, 1960, 273);

// перен., розм. Про тяжке, безвихідне становище.

А навкруг — кати закляті, Лиш полон і харалужжа, І петля, немов зима; Ані сина, ані мужа, Ані сонечка нема (Мал., Звенигора, 1959, 235);

// спец. Нитяне кільце, що утворюється в процесі в’язання, плетіння.

Процес в’язання грунтується на вмінні робити петлі з ниток за допомогою крючка (В’язання.., 1957, 3).

◊ Затяга́ти (затя́гувати, затягти́, затягну́ти) петлю́ див. затяга́ти¹;

Затя́гується петля́ див. затяга́тися¹;

Зала́зити (залі́зти) в петлю́ див. зала́зити¹;

Накида́ти (наки́нути) петлю́ див. накида́ти²;

Потра́пити (попа́сти і т. ін.) в петлю́ до кого — те саме, що Потра́пити в ярмо́ ( див. потрапля́ти).

Селянина так «звільнили» в 1861 році, що він відразу попав у петлю до поміщика. (Ленін, 15, 1971, 123).

2. перен. Рух по кривій лінії, що нагадує кільце, а також замкнена або напівзамкнена крива, утворена рухом або розташуванням чого-небудь.

Кам’яна стежка.. сплітала петлі по боці гори сюди й назад, все вище та й вище (Коцюб., ІІ, 1955, 110);

Біля села вона [річка] виписувала примхливі петлі, на які нанизувались крихітні левадки, ставочки і копанки (Стельмах, І, 1962, 224);

// перев. мн. Про сліди деяких звірів, що утворюють замкнені криві.

На снігу виднілися заячі петлі (Донч., V, 1957, 475);

Між кущами зустрічалися петлі — сліди лисичих ніг (Чорн., Потік.., 1956, 12);

// Фігура вищого пілотажу — політ по замкнутій кривій у вертикальній площині.

З напруженою увагою глядачі стежили за літаками, що виходили з петлі і в ту ж мить входили в піке (Рад. Укр., 20.VІІІ 1946, 1).

∆ Ме́ртва петля́ див. ме́ртвий.

3. у знач. присл. пе́тлями, петле́ю. Утворюючи замкнену або напівзамкнену криву, кільце або кільця.

Все вгору і вгору, по дорозі, що йде петлями і одкриває щораз нові пейзажі, приїхав в чудову Таорміну… (Коцюб., III, 1956, 354).

4. Обшитий тканиною або обкиданий нитками проріз на одязі для застібання гудзиків.

— А петлі пометав? Чи то ж так і на жилетці? — І він почав роздивлятися жилетку (Мирний, IV, 1955, 125);

Гауптман почав швидко застібати кітель. Гудзики не потрапляли в петлі, пальці хибили і тремтіли (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 170);

// Дужечка з ниток або тасьми для застібання гудзиків, гапличків і т. ін.

Дарка ходила на горище пришити петлю до чохла (Вільде, Повнол. діти, 1960, 397);

// Металева дужка для защіпки замка на дверях.

Ледве встиг [Хаєцький] його [замок] вибити з петлі, як двері з грюкотом розметнулися (Гончар, III, 1959, 379).

5. Спеціальне пристосування, що складається з двох металевих планок на прогоничі, за допомогою якого прикріплюють двері, раму вікна, віко скрині і т. ін. так, щоб вони вільно відчинялися.

Як стусону у ворота раз, удруге, та так їх з петлями з прогоничем і випер, та вкупі з ними і сам хряпнувся (Стор., І, 1957, 357);

Ольга відчинила кватирку, яка жалібно заскрипіла на старих іржавих петлях (Ткач, Жди.., 1959, 73).