1. Словник синонімів української мови

петля

ЗА́КРУТ (крутий поворот, вигин — перев. річки, дороги), КОЛІ́НО, ЛУКА́, ЗАЛО́М, ЗА́ВОРО́Т, ЗА́КРУТЕНЬ розм., ЗА́ВЕРТЕНЬ розм., ЗГИН розм., ЗАКРУ́ТИНА діал., МЕА́НДР геол. Поет сідав на лаві в саду. Вибирав таку, з якої було б видно і голубі закрути Дніпра, і безкраю задніпровську далину (Т. Масенко); У місці, де річка Бистра.. робила коліно, було "чудодійне джерело" (Ірина Вільде); Кривою козацькою шаблею сяяла лука ріки (Л. Первомайський); Білі човники в заломі ріки пристали до берега мерехтливою зграйкою (О. Гуреїв); З літами ріка замулюється, заростає, розбігаються протоки, завертні, закрутні (К. Гордієнко); Стрий шумів по кам'яних бродах і пінився по закрутинах (І. Франко); Внаслідок часткових відхилень від свого попереднього напрямку ріка утворює повороти, які називаються меандрами (з наукової літератури). — Пор. зви́вина, 2. петля́.

ПЕТЛЯ́ (частина мотузки, ремінця тощо, складена кільцем), ПЕТЕ́ЛЬКА, СКРУТ діал., СКРУ́ТЕЛЬ (СКРУ́ТІЛЬ) діал.; ЗА́ШМОРГ (кільце, що затягується). Вершник схилився з сідла і зручним помахом свого петлею скрученого батога підхопив хижака з землі (О. Досвітній); Довго уникав обережний птах підступної петельки, а потім все-таки впіймався (О. Донченко); Мов Лаокоон серед змій, Так люд увесь в тих путах в'ється... Ох, і коли ж той скрут страшний На тілі велетня порветься? (І. Франко); Вуж, високо піднявши голову, з силою стискає своїми величезними скрутелями добичу (І. Франко); Обережно намацав (льотчик) на вікні ручку, прив'язав до неї шматок стропа й заходився робити зашморг (Ю. Яновський).

ПЕТЛЯ́ (рух по замкненій або напівзамкненій лінії; така лінія), СКРУТ діал., СКРУ́ТЕЛЬ (СКРУ́ТІЛЬ) діал., ЗВІЙ рідше, ЗА́ШМОРГ рідше. Вона залишала на мокрому піску петлі своїх слідів, подібних до вишитих візерунків на полотняному рушнику (О. Донченко); Бистро шумить і грізно б'ється о каміння ріка Стрий, перепливаючи срібною гадюкою в три скрути невеличке гірське село (І. Франко); Ріка заплутує свої звої на Красній долині (О. Ільченко); Тут нова, ще безіменна вулиця робить зашморг до Виноградної (Ю. Смолич). — Пор. 1. за́крут.

ПЕТЛЯ́ (для застібання), ПЕТЕ́ЛЬКА, БА́БКА (металева, на яку застібають гаплик); ПЕТЛИ́ЦЯ (на вилогах). Мені здається, що петлі моєї куртки от-от тріснуть і ґудзики з силою посиплються додолу (П. Колесник); — Ідіть додому, — сказала Ольга до Завадкової, розгублено запинаючи аж під шию петельки на халаті (Ірина Вільде); Лисенко у чорному фраку.. з білою квіткою у петлиці (А. Хорунжий).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. петля — (мотузка, складена кільцем) зашморг. Словник синонімів Полюги
  2. петля — петля́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири петлі́ Орфографічний словник української мови
  3. петля — Зашморг; (літака) переверт; (на одязі) петелька; (віконна) завіса. Словник синонімів Караванського
  4. петля — див. підвіс Словник синонімів Вусика
  5. петля — [пеит'л’а] -т'л'і, ор. -тлейу, мн. пет'л'і, петеил' дв'і пеит'л'і Орфоепічний словник української мови
  6. петля — -і, ж. (мн. петлі, -тель). 1》 Частина мотузки, ремінця, нитки і т. ін., складена кільцем і зав'язана так, що кінці її можна зашморгнути. || перен. Смерть через повішення. || перен., розм. Про тяжке, безвихідне становище. || спец. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. петля — Зашморг, галанка, (дверні) завіса (мислівц.) сильце 1. (одягу) петелька, бабка 2. (плетива) вічко, звій Словник чужослів Павло Штепа
  8. петля — ПЕТЛЯ́, і́, ж. (мн. пе́тлі, тель). 1. Частина мотузки, ремінця, нитки і т. ін., складена кільцем і зав'язана так, що кінці її можна зашморгнути. Словник української мови у 20 томах
  9. петля — встроми́ти го́лову в петлю́. 1. Повіситися. Аркадій зрозумів, що його поставили перед альтернативою: або самому встромити голову в петлю, або вказати на когось (Ірина Вільде). 2. Опинитися в скрутному, загрозливому становищі з власної вини. Фразеологічний словник української мови
  10. петля — ПЕТЛЯ́, і́, ж. (мн. пе́тлі, тель). 1. Частина мотузки, ремінця, нитки і т. ін., складена кільцем і зав’язана так, що кінці її можна зашморгнути. Словник української мови в 11 томах
  11. петля — Петля́, -лі ж. Петля. ум. петелька. Словник української мови Грінченка