петлювати
ЗВИВА́ТИСЯ (про дорогу, річку і т. ін. — мати вигини, зигзаги), ВИГИНА́ТИСЯ, ВИ́ТИСЯ, ПЕТЛЯ́ТИ, ЗМІЇ́ТИСЯ, КРУТИ́ТИСЯ, УВИВА́ТИСЯ (ВВИВА́ТИСЯ) розм., ГАДЮ́ЧИТИСЯ розм., ПЕТЛЮВА́ТИ діал. Звившись гадюкою, пославсь (шлях) од великого села Пісок аж до славного колись Ромодану (Панас Мирний); Оце тая стежечка Ізвивається (І. Франко); Там, де Ятрань круто в'ється, З-під каменя б'є вода — Там дівчина воду брала, Чорнобрива, молода (пісня); Крута і звивиста дорога весь час зміїлася вздовж Ляториці (С. Журахович); Від хутірця один шлях вився — увивався до.. гаю (Марко Вовчок); І гадючаться землею тріщини-розколини, і жовкне трава (З. Тулуб); Із заходу на схід петлював маленький струмок (В. Козаченко).
ПЕТЛЯ́ТИ розм. (рухаючись, робити петлі; утворювати петлі), ПЕТЛЮВА́ТИ діал.; КРИВУЛЯ́ТИ розм. (раз у раз відхилятися від прямого шляху). Пригинаючись і петляючи між дерев, я повільно наближався до ворога (Ю. Збанацький); Окантовуючи узлісся, із сходу на захід петлював вузенький струмок (В. Козаченко); Мабуть, з добру верству кривуляли чорноморці звивистим річищем (С. Добровольський).
Значення в інших словниках
- петлювати — петлюва́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
- петлювати — див. іти; ходити Словник синонімів Вусика
- петлювати — -юю, -юєш, недок., діал. Петляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- петлювати — ПЕТЛЮВА́ТИ². ПЕТЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., діал. Петляти. Петлювали [солдати] лісом, вийшли на дорогу (Григорій Тютюнник); Окантовуючи узлісся, із заходу на схід петлював вузенький струмок (В. Козаченко); * Образно. Давно вже дядьки мовчать .. Словник української мови у 20 томах
- петлювати — ПЕТЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., діал. Петляти. Петлювали [солдати] лісом, вийшли на дорогу (Тют., Вир, 1964, 346); Окантовуючи узлісся, із заходу на схід петлював вузенький струмок (Коз., Нові Потоки, 1948, 227); *Образно. Давно вже дядьки мовчать.. Словник української мови в 11 томах