печений
ПЕ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пекти́ 1, 4.
На підводах — торби з харчами, з яких пахне хлібом, щойно печеним на капустяному листі, цибулею, салом, пирогами і самогоном (Тют., Вир, 1964, 275);
Був борщ до шпундрів з буряками.. З отрібки баба, шарпанина, Печена з часником свинина (Котл., І, 1952, 174);
На крайній східець ганку став рослий Палійчук, підняв угору велику, вогнем і залізом печену та рубцьовану руку, і навколо почав стихати гомін (Стельмах, І, 1962, 625).
ПЕЧЕ́НИЙ, а, е. Який спікся або засмажився в печі.
Кілька вже день харчувались старі вареною та печеною картоплею, аж охляли без хліба (Коцюб., І, 1955, 90);
Скрізь над димарями вставали й вились до неба димки, пахло свіжим печеним хлібом, рибою, м’ясом (Скл., Святослав, 1959, 29);
Печена гуска, книші й пляшка з горілкою вже стоять на столику (Стор., І, 1957, 45);
*У порівн. У першій кімнаті сидів старий у темній рясі, зморщений, наче печений (Вовчок, VI, 1956, 237);
// у знач. ім. пече́не, ного, с., розм. Те саме, що пече́ня.
Що то за добра страва була! Борщ з яловичиною, каша з салом, ще й печене, чвертка бараняча (Кв.-Осн., II, 1956, 404).
◊ Гі́рше пече́ної ре́дьки [набри́днути, настоги́днути і т. ін.] див. ре́дька;
Дава́ти (да́ти, підно́сити, піднести́) [пече́ного] гарбуза́ див. гарбу́з;
Діста́ти (з’ї́сти, покуштува́ти) [пече́ного] гарбуза́ див. гарбу́з;
До пече́ного вогню́ підклада́ти (приклада́ти) — погіршувати становище, додавати лиха.
До лиха — та ще лихо; до печеного — та ще вогню прикладають… (Мирний, III, 1954, 16);
Ки́дати (поки́нути) пече́не й варе́не — кидати всю (всяку) роботу.
То нападе на неї таке, що вона всю хату переверне, прибираючи та чепуривши її.. А то знов загуляє, заведе, покине все печене й варене і грає, як метелик (Григ., Вибр., 1959, 291).
Значення в інших словниках
- печений — пе́чений дієприкметник пече́ний прикметник Орфографічний словник української мови
- печений — I п`ечений-а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до пекти 1), 4). II печ`ений-а, -е. Який спікся або засмажився в печі. || у знач. ім. печене, -ного, с., розм. Те саме, що печеня. Великий тлумачний словник сучасної мови
- печений — Пе́чений, -на, -не; дієприкм. пече́ний, -на, -не; прикм. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- печений — ПЕЧЕ́НИЙ, а, е. Який спікся або засмажився в печі. Кілька вже день харчувались старі вареною та печеною картоплею, аж охляли без хліба (М. Коцюбинський); Скрізь над димарями вставали й вились до неба димки, пахло свіжим печеним хлібом, рибою, м'ясом (С. Словник української мови у 20 томах
- печений — пе́чений: ◊ а пе́чених льодів <�тобі́> → льоди Лексикон львівський: поважно і на жарт
- печений — гі́рше (гірш) гірко́ї (пече́ної) ре́дьки (полину́, гірчи́ці і т. ін). 1. зі сл. набри́днути, доку́чити і под. Дуже, надзвичайно, великою мірою. Не тільки зарічанам, а й замостівцям набрид (Святоха) гірше гіркої редьки (П. Фразеологічний словник української мови
- печений — Пече́ний, -а, -е 1) Печеный. печеніший. Болѣе выпеченный. Давайте оте хлібеня, — те печеніше. Черниг. г. 2) Жареный. Печене порося. Рудч. Ск. І. 169. Чорнявая, білявая на вечерю просить; а додому на вечерю, на рибу печену. Чуб. V. 316. Словник української мови Грінченка