печерник
ПЕЧЕ́РНИК, а, е.
1. Прикм. до пече́ра.
[Мавка:] Вогнем підземним мій жаль палкий зірвав печерний склеп, і вирвалась я знов на світ (Л. Укр., III, 1952, 250);
*Образно. Розлетівся дзвінко-юно голос горлиці ясної, він упав ножем на тім’я диких привидів печерних (Гур., Друзі.., 1959, 14);
// Який є, перебуває, міститься або живе в печері.
Постать Явдохи нагадує сумний привид, сіру тінь, яка вийшла крадькома з печерної темряви… (Донч., III, 1956, 56);
— Ховатись треба. Всіх до Німеччини гнатимуть.. — Другого ж дня почали копати яму під горою. «Отак ми і зробилися печерними жителями!» подумав Толя (Ів., Таємниця, 1959, 120).
2. Належний до тієї доісторичної доби, коли люди жили в печерах.
Стародавні міфи, народні пісні, фрагменти печерного живопису, які дійшли до нас, в основі своїй є реалістичними (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 19);
Печерна стоянка;
// Вимерлий, викопний, рештки якого часто трапляються в печерах.
В шарі давніх озерно-річкових відкладів були знайдені кістки.. печерного лева, печерного ведмедя та інших тварин (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 16).
Значення в інших словниках
- печерник — пече́рник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- печерник — -а, ч., заст. Пустельник, що живе в печері; самітник, анахорет, відлюдник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- печерник — ПЕЧЕ́РНИК, а, ч., заст. Пустельник, що живе в печері; самітник. Словник української мови у 20 томах
- печерник — САМІ́ТНИК (САМО́ТНИК рідше) (релігійний фанатик, який живе у відлюдному місці), ПУСТЕ́ЛЬНИК, ВІДЛЮ́ДНИК, АСКЕ́Т, СКИ́ТНИК, АНАХОРЕ́Т заст., ПУСТИ́ННИК заст.; ПЕЧЕ́РНИК (який живе в печері). Словник синонімів української мови
- печерник — Печерник, -ка м. Житель пещеры; пещерникъ, отшельникъ. Сплять святі печерники в гробах. К. ДЗ. 156. Словник української мови Грінченка