печінка
ПЕЧІ́НКА, и, ж.
1. Внутрішній орган людини та хребетних і деяких безхребетних тварин — залоза, що виробляє жовч, а також відіграє важливу роль у загальному обміні речовин організму.
Печінка — найбільша залоза людського тіла. Вона займає правий верхній кут живота (Анат. і фізіол. люд., 1957, 94);
В печінці кашалота, що важить близько 400 кілограмів, міститься стільки ж вітамінів, скільки у 100 тоннах вершкового масла або у п’яти мільйонах штук яєць (Знання.., 5, 1966, 17);
Поправляюсь потроху, серце і печінка стали меншими, пульс добрий, краще їм (Коцюб., III, 1956, 445);
До лиха я набув болячок за життя: печінка дошкуляла, ревматизм нагадував про льодовий океан (Мур., Бук. повість, 1959, 257);
// Цей орган деяких тварин і птахів як продукт харчування.
Надя,.. насипаючи суп у тарілку братові, спиталася, чи він любить курячу печінку (Крим., Вибр., 1965, 351).
2. тільки мн.: печінки́, но́к, розм. Взагалі про внутрішні органи; нутрощі.
— Так замерз у тій гаспидській чорній, що трохи душі не витрясло, аж печінки підкидаються… (Мирний, І, 1949, 313);
Залізла [Андрієві] колька у груди, вчепився кашель. Печінки вивертало, по ночах ніхто спати не міг (Коцюб., II, 1955, 37).
◊ Ви́трясти печі́нку (печінки́) див. витряса́ти;
В’ї́стися (уї́стися) в печінки́ див. вїда́тися;
Дозо́лювати (допіка́ти і т. ін.) до живи́х печіно́к — те саме, що Доїда́ти (дої́сти, допіка́ти, допекти́, рідко доторка́ти) до живи́х печіно́к ( див. живи́й).
Христя звідала на своїм віку нетрохи нужди та лиха через людську неправду… Дозолила вона їй до самих живих печінок… (Мирний, II, 1954, 190);
За печінки́ бере́ (бра́ло) див. бра́ти;
Надсади́ти печінки́ — пошкодити або відбити внутрішні органи;
У печінка́х сиді́ти — набриднути, надокучити, остогиднути кому-небудь.
— Та вже й посадило той горб [на дорозі], неначе оту гулю на твоїй лисині, куме! Вже той каторжний горб сидить мені отут у печінках (Н.-Лев., II, 1956, 269);
[Ганна:] Та киньте своє читання! В печінках уже сидить. Чуєте, чи вже позакладало? (М. Куліш, П’єси, 1960, 5).
Значення в інших словниках
- печінка — печі́нка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири печі́нки Орфографічний словник української мови
- печінка — [пеич’інка] -нкие, д. і м. -н'ц'і, мн. -ч'інки, -ч'інок дв'і пеич'інкие Орфоепічний словник української мови
- печінка — -и, ж. 1》 Внутрішній орган людини та хребетних і деяких безхребетних тварин – залоза, що виробляє жовч, а також відіграє важливу роль у загальному обміні речовин організму. || Цей орган деяких тварин і птахів як продукт харчування. 2》 тільки мн. Великий тлумачний словник сучасної мови
- печінка — Печі́нка, -нки, -нці; -чінки́, -чіно́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- печінка — ПЕЧІ́НКА, и, ж. 1. Внутрішній орган людини та хребетних і деяких безхребетних тварин – залоза, що виробляє жовч, а також відіграє важливу роль у загальному обміні речовин організму. Печінка – найбільша залоза людського тіла. Словник української мови у 20 томах
- печінка — Добирається до живих печінок помаленько і полегенько. Непомітно робить велику прикрість. Приповідки або українсько-народня філософія
- печінка — Найбільша залоза хребетних, багатофункціональна, належить до травної системи; в людини розташована у правій верхній частині черевної порожнини, складається з 4 часток; виробляє жовч, бере участь в обміні речовин в організмі (зокрема... Універсальний словник-енциклопедія
- печінка — бра́ти / взя́ти за печінки́ кого. Дуже дошкуляти комусь, торкаючись найболючішого. Візьме й багатого за печінки (Укр.. присл..); Уздрів — і його (писаря) так і взяло за печінки!... Фразеологічний словник української мови
- печінка — НУ́ТРОЩІ мн. (внутрішні органи людини або тварин), СЕРЕ́ДИНА, НУТРО́ розм.; ТЕ́ЛЬБУХИ мн., ПО́ТРУХ (ПО́ТРОХ рідше) перев. мн., БАБЕ́ШКИ мн., діал., ПО́ДРІБ діал. (нутрощі вбитої тварини; зневажл. — про внутрішні органи людини); БЕ́БЕХИ мн., розм. Словник синонімів української мови
- печінка — Печінка, -ки ж. Печень. Коса свиняча, що коло печінки, довгенька. Ном. № 310. брати за печінки. Пронимать, трогать. Ясь бігав по хаті та кричав. Його знать брало за печінки. Левиц. І. 486. в печінках сидіти. Надоѣсть, опротивѣть. Словник української мови Грінченка